Справа  №  2 - 11,  2008 р.                                                                                                                                                                                                                

                                                                 РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

                           01 лютого 2008 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді  Чернюк В.Д.,

                             при секретарі: Брилліантовій А.С.,

                             з участю адвокатів: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Української універсальної біржі, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу і дарування квартири та її передачу до комунальної власності територіальної громади м. Миргорода ,-                                                                                                                                                            

                                

                                    в с т а н о в и в :

 

В квітні 2007 року позивачі  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири від 29.09.2004 року, в якій вони до цього часу мешкають, та передачу цієї квартири територіальній громаді м. Миргорода / а.с. 9 - 10, 6 - 8   /.

 

Ухвалами суду від 23 травня та 18 жовтня 2007 року та до участі в справі в якості відповідачів залучено ОСОБА_5, Українську універсальну біржу, а в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Другу Миргородську державну нотаріальну контору / а.с. 59, 132 /.

 

 Під час перебування даної справи в провадженні суду позивачі, користуючись своїми процесуальними правами, з додержанням положень, встановлених ст. 173 ЦПК України, доповнили свої позовні вимоги, вимогою про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6/   а.с. 170 - 171, 174, 196 - 197  /.

 

 При розгляді справи по суті позивачі та їх представник - адвокат ОСОБА_7 / а.с. 54 / заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх, визнавши недійсними  договір купівлі - продажу  та договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчені відповідно 29 вересня 2004 року і 28 квітня 2005 року, а також передати цю квартиру територіальній громаді м. Миргорода з правом користування нею позивачами на умовах найму. Крім того, сторона позивачів наполягала на стягненні з відповідачів всіх понесених нею судових витрат.

 

Відповідач ОСОБА_3, він же представник відповідачки ОСОБА_6 на основі відповідної довіреності / а.с. 167 /, так само, як і його представник - адвокат ОСОБА_8/ а.с. 55 /, заявлені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні за безпідставністю таких вимог.

 

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином  повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в  дане судове засідання не з'явився повторно, про поважність причин своєї неявки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд не повідомив, з огляду на що його неявку визнано такою, що відбулася без поважних причин / а.с. 201, 211, 223, 245 /.

 

Відповідач Українська універсальна біржа, будучи належним чином  повідомленим про день, час та місце розгляду справи, явку свого представника в  дане судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки представника у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд не повідомив, з огляду на що цю неявку визнано такою, що відбулася без поважних причин / а.с. 201, 223, 225, 244 /.

 

Представник органу опіки та піклування, ОСОБА_9, що представляє інтереси відповідачки ОСОБА_5 на підставі відповідної довіреності / а.с. 215 /, при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

 

Третя особа ОСОБА_9 заявлений позов вважала необґрунтованим, направивши до суду відповідні пояснення з додатками та заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутність / а.с. 226 - 233, 246, 247 /

 

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Другої Миргородської державної нотаріальної контори в дане судове засідання не з'явився, ставлення щодо заявленого позову не висловив. Згідно листа цього учасника процесу заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність її представника / а.с.  248 /.

 

Представники третьої особи від  виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавський О.В. та Тютюнник Н.А., що діяли на підставі відповідних довіреностей / а.с. 143, 193 /, заявлений позов вважали обгрунтованим  та таким, що підлягає до задоволення через порушення житлових прав неповнолітньої дитини позивача ОСОБА_1.

 

При розгляді справи по суті  сторона позивачів ОСОБА_1 суду пояснила, що під час перебування у трудових правовідносинах з підприємством “Миргородський коноплезавод”, за спільним рішенням адміністрації підприємства і профспілкової організації, в серпні 1990 року ОСОБА_1 було надано для проживання вестибюль другого поверху у гуртожитку по АДРЕСА_2. З того часу і дотепер, вони мешкають у квартирі, яку за свої кошти облаштували з вестибюля. В цій кімнаті знаходяться їхнє майно та речі домашнього вжитку. Інтересу до вказаного житла вони не втрачали. Як слідує з пояснень цієї сторони, в процесі банкрутства підприємства ОСОБА_1 приймав участь у викупі квартири, якою користується, ставав переможцем відповідного аукціону, проте продаж його квартири здійснено відповідачу ОСОБА_3.. Згоди на продаж їх квартири виконком Миргородської міської ради, як орган опіки та піклування, в інтересах його неповнолітніх дітей не давав. Оскільки відповідачка ОСОБА_6 фактично не прийняла в дар спірну квартиру, а укладення договору дарування цієї квартири суперечить правам та інтересам неповнолітніх дітей, згаданий договір слід визнати недійсним з моменту укладення. Так як будинок, в якому знаходиться спірна квартира, є власністю територіальної громади м. Миргорода, то при визнанні недійсними оспорюваних договорів, її слід передати до комунальної власності саме цієї громади.

 

Сторона відповідача ОСОБА_3 пояснила, що після проведення відповідного аукціону, він набув право на придбання спірної квартири. Договір купівлі - продажу  квартири було укладено з арбітражним керуючим - відповідачем по справі ОСОБА_4 та посвідчений у Другій Миргородській державній нотаріальній конторі з додержанням відповідної форми. Як слідує з пояснень цього відповідача, перед купівлею квартири, її огляд він не проводив. Так як ця квартира придбана у відповідності до чинного законодавства України, то він є добросовісним набувачем і розпорядився своєю власністю на свій розсуд, подарувавши квартиру матері. Підстав для визнання  договорів купівлі - продажу та дарування квартири недійсним не вбачає.

З пояснень представника третьої особи Миргородської міської ради Полтавського О.В. слідувало, що  укладенням спірних договорів були порушені права на житло неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_1, з огляду на що такі правочини слід визнати недійсними.

 

Представник відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_9 суду пояснила, що відомостей про встановлення опіки над цією відповідачкою після відповідного судового рішення  немає і така опіка не встановлена. При вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

 

Заслухавши пояснення сторони позивачів і відповідачів, третіх осіб, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що  у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з наступних обгрунтувань.

 

Як вбачається з копії рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 29 грудня 1990 року № 310, цим рішенням затверджено акт державної комісії по прийняттю в експлуатацію гуртожитку Миргородського коноплезаводу на 78 місць  / а.с. 18 /.

 

 Згідно постанови засідання правління та профспілкового комітету “Миргородського коноплезаводу “ ( протокол № 17 ) від 10 серпня 1990 року позивачу ОСОБА_1, який перебував з цим підприємством у трудових правовідносинах,  виділено для покращення житлових умов вестибюль другого поверху гуртожитку АДРЕСА_2 / а.с. 26, 31 - 33 /. Аналіз змісту цього документу дає підстави суду прийти до висновку про те, що позивачу  в супереч вимогам ст. 128 ЖК України в гуртожитку надавалася нежила площа.

 

Крім того, вселення сім'ї позивачів у гуртожиток не відповідало вимогам закону та проведено порушенням процедури, визначеної  ст. ст. 127, 129 ЖК України, згідно яких єдиною підставою  для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, що мав бути виданий адміністрацією за місцем роботи позивача ОСОБА_1.

 

При розгляді справи з пояснень позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що такий ордер на вселення в гуртожиток їм не видавався. Власниками спірної квартири вони не являються.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

 

Як вбачається зі змісту копій паспортів позивачів, на час розгляду справи позивач ОСОБА_1 зареєстрований проживаючим в АДРЕСА_1, а позивачка ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 / а.с. 27, 37, 39 /.

 

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Позивачі по справі не є сторонами оспорюваних ними договорів купівлі - продажу чи дарування квартири / а.с. 227, 228 /, зазначають, що вони фактично проживають у спірній квартирі / а.с. 29, 30 /, на момент укладення таких договорів у встановленому законом порядку, в тому числі і за рішенням суду, не були позбавлені права проживання у квартирі АДРЕСА_1, що дає підстави суду прийти до висновку про те, що на час  звернення до суду їх права чи охоронювані законом інтереси відповідачами порушені не були.

 

Обґрунтованих доказів про порушення прав позивачів згідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ними суду не надано та не вказано джерел відшукання таких  доказів.

 

Крім того, двічі ставши переможцем аукціону, позивач ОСОБА_1 не реалізував своє право на викуп спірної квартири НОМЕР_1 / а.с. 34, 35 /.

 

Позовні вимоги про визнання  незаконними результатів аукціону, переможцем якого в послідуючому став відповідач ОСОБА_3, позивачами не заявлялися.

 

Посилання сторони позивачів на порушення житлових прав неповнолітньої дитини - сина позивача ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки при вчиненні правочинів відповідна згода органами опіки та піклування надається лише за умови, коли дитина є власником чи співвласником житла, яке відчужується.

 

З урахуванням викладених обставин підстав для визнання спірних договорів купівлі - продажу та дарування квартири АДРЕСА_1, немає.

 

Як слідує зі змісту копії Свідоцтва про право власності та копії рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 03 серпня 2005 року № 445 про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, житловий будинок площею 1461, 8 м кв., який знаходиться по АДРЕСА_1, належить територіальній громаді в особі Миргородської міської ради / а.с. 14, 15 /.

 

З цих підстав та, зважаючи на відсутність повноважень у позивачів на представництво територіальної громади м. Миргорода при розгляді даної справи, їх позовні вимоги про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Миргорода спірної квартири, покладення відповідного зобов'язання на відповідача ОСОБА_3 та встановлення тотожності спірної квартири, не ґрунтуються на положеннях ст. 3 ЦПК України, з огляду на що до задоволення не підлягають.

 

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. ст. 9, 127, 128, 129, 191 ЖК України, ст. ст. 202,  203, 382, 626, 638, 651 ЦК України , суд ,-

                                                        в и р і ш и в:

             

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Української універсальної біржі, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі - продажу  від 29 вересня 2004 року і дарування від 28 квітня 2005 року квартири АДРЕСА_1 та її передачу до комунальної власності територіальної громади м. Миргорода відмовити.

 

            Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                 

    Суддя Миргородського

                  міськрайонного суду                                                    Чернюк В.Д.