Справа №  2 - 1403,  2008 р.

                                                           РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                     10 грудня 2008 року.  Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в  складі : головуючого - судді Чернюк В.Д.,

                              при секретарі Рубан Т.М.,

                              з участю адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування частини квартири ,-                                                                                                                

                                                      в с т а н о в и в :   

В листопаді 2008 року позивачОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору дарування 1/2 частини квартири, посилаючись на те, що після дарування цієї частини квартири, набутої в шлюбі,  обдарований відповідач створює загрозу безповоротної втрати подарованого житла, що має для позивачки, яка дарувальника, велику немайнову цінність.

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат ОСОБА_3 / а.с. 22 / заявлений позов підтримали, просили розірвати договір дарування на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 10 липня 2008 року між сторонами по справі, пояснивши, що в період шлюбу сторони за спільні кошти набули цю квартиру. Згодом стосунки в сім'ї змінилися, відповідач ОСОБА_2 наполягав на припиненні шлюбу, а згодом, як умову збереження шлюбу та нормальних відносин, зажадав від позивачки, щоб та подарувала йому належну їй частину квартири. Саме на цих умовах вона погодилася здійснити вимоги відповідача. Незабаром відповідач звернувся в суд з позовом про розірвання їхнього шлюбу, а після припинення такого шлюбу почав вимагати звільнення житла, висловлюючи наміри створити позивачці умови неможливі для проживання в цій квартирі, незважаючи на те, що окрім цього у власності та користування має ще дві квартири. Як стверджувала сторона позивача, подарована частина квартири має дляОСОБА_1 велику немайнову цінність, як пам'ять про спільне життя в шлюбі з відповідачем, а також, як спосіб реалізації нею її житлових - немайнових прав, при відсутності іншого житла. Оскільки відповідач вимагає від позивача звільнення житла та має безперешкодну можливість відчужити його без її згоди, в цьому сторона позивача вбачає безпосередню загрозу безповоротної втрати дарунка.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_4, що діяв на підставі відповідного договору / а.с. 39 /, заявлений позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. На заперечення позову сторона відповідача суду пояснила, що позивачОСОБА_1 дійсно подарувала йому частину квартири, набутої в шлюбі. При цьому, вона не втрачає право користування цим житлом після дарування, а відповідач не чинить їй в цьому ніяких перешкод. З яких мотивів та на яких умовах позивачка подарувала свою частину квартири відповідачу той, при розгляді справи судом, пояснити не зміг. В своїх письмових запереченнях на позов ОСОБА_2 не заперечував того факту, що він давно наполягав на розірванні шлюбу з позивачкою і вони, навіть, зверталися з відповідною заявою до органів РАЦС, проте позивачка відмовилася від реєстрації розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення  сторони позивача і відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.

Як встановлено судом, позивачкаОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою шлюб 04 березня 2006 року, що підтверджується копією  відповідного свідоцтва про шлюб  / а.с.  9 /.

В період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, сторони купили квартиру АДРЕСА_1 / а.с. 6 /.

Як вбачається з довідки відділу РАЦС по м. Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, в квітні 2008 року сторони по справі  дійсно подавали відповідну заяву про розірвання шлюбу, проте позивачкаОСОБА_1 відмовилася від реєстрації розірвання шлюбу, про що заявила письмово 13 травня 2008 року / а.с. 41 /. Викладені обставини вказують на те, що позивачка мала наміри зберегти цей шлюб і сім'ю, незважаючи на вимоги відповідача.

Послідуючі усвідомлені дії позивачкиОСОБА_1, яка має вищу юридичну освіту, спрямовані на дарування своєї частини квартири в липні 2008 року, суд розцінює як спосіб збереження нею сім'ї і шлюбу з відповідачем та підтвердження її пояснень в цій частині відносно того, що це було однією із умов, висунутих їй відповідачем. Відповідний договір дарування, укладений між сторонами не суперечив положенням ст.  64 Сімейного кодексу України, за якою дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя / а.с. 7, 8/.

Згідно до ст. ст. 717, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона      ( дарувальник ) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні      ( обдарованому ) безоплатно майно ( дарунок ) у власність. Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

За змістом п. 8 укладеного між сторонами договору від 10 липня 2008 року вбачається, що право власності обдарованого ОСОБА_2 на дарунок виникає з моменту його нотаріального посвідчення та реєстрації цього договору в органах технічної інвентаризації, а обдарований свідчить, що він дарунок приймає. Прийняттям дарунка вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення / а.с. 8 /.

Після укладення згаданого договору, в серпні 2008 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на частину нерухомого майна в органах технічної інвентаризації, набувши в такий спосіб повне право власності на квартиру АДРЕСА_1, і належала на праві спільної сумісної власності подружжю - сторонам по справі / а.с. 43 /.

При цьому, суд приймає до уваги, що на момент прийняття в дар частини  згаданої квартири у власності та користуванні відповідача ОСОБА_2 вже малися квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 при військовій частині А 1515, що в с. Матяшівка  Великобагачанського району Полтавської області / а.с. 35, 40 /.

Отже, на момент прийняття в дар частини спірної квартири від позивачки житлові та майнові права відповідача були забезпечені в достатній мірі, а тому дарування йому частини квартири позивачкою було обумовлено задоволенням його умов на збереження шлюбу та сім'ї.

Незважаючи на це, в подальшому відповідач ОСОБА_2 в односторонньому порядку вчинив дії по опису майна подружжя, побоюючись його безповоротної втрати та звернувся в суд з позовом про припинення шлюбу з позивачкоюОСОБА_1 / а.с. 11 - 13 /.

Відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 листопада 2008 року шлюб між сторонами по справі було розірвано       / а.с. 42 /.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 727 ЦК України  дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

На підставі аналізу доказів та встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що частина подарованої квартири для позивачки має велику немайнову цінність, як пам'ять про спільне життя в шлюбі з відповідачем, а також, як спосіб реалізації нею її житлових - немайнових прав, при відсутності іншого житла. При цьому, відповідач, будучи в достатній мірі забезпечений іншим житлом, створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що підтверджується його послідовними і цілеспрямованими діями в стосунках з позивачкою ОСОБА_1. 

З урахуванням викладеного, заявлений позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 208, 209, 214, 215  ЦПК України,  ст. 64 Сімейного кодексу України, ст. 47 Конституції України, ст. 1 ЖК України, ст. ст. 182, 334, 722, 727 ч. 2 ЦК України, суд ,-                                                                                                                                       

                                                           в и р і ш и в :          

             Позов ОСОБА_1 задовольнити.

             Договір дарування ½ частини квартири АДРЕСА_1, укладений 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений  державним нотаріусом Другої Миргородської державної нотаріальної контори Смагою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 1906, розірвати.

            Арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 15 ), після набрання рішенням законної сили скасувати.

             Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                     

                  Суддя Миргородського

                     міськрайонного суду                                               Чернюк В.Д.