ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2014 року Справа № 904/1325/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі - Малик С.О.
за участю представників
позивача Сіменцова М.О.
відповідача Маслов Д.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-авіастар», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі №904/1325/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-авіастар», м. Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства заводу «Павлоградхіммаш», м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 38 280,0 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений за договором поставки № 10-15-0333 від 25.06.2010р., у сумі 38 280,0 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/1325/14 (суддя Петренко Н.Е.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на сплив строку позовної давності за спірним правочином, про застосування якого заявлено стороною у спорі.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі.
При цьому скаржник посилається на те, що висновок суду є невірним і не відповідає фактичним обставинам справи. На думку скаржника, строк оплати товару у відповідача не настав, оскільки строки позовної давності слід обчислювати виходячи з умов договору, а саме, з дати поставки всієї партії продукції на загальну суму 600 000 грн., яка на момент розгляду справи ще не була поставлена або з моменту закінчення строку дії договору поставки.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послався на законність, обґрунтованість рішення господарського суду та необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі в даній частині.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 25.06.2010 року між ВАТ завод «Павлоградхіммаш» (Покупець) та ТОВ «Дієг-авіастар» (Постачальник) було укладено договір поставки № 10-15-0333, у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язався поставити металопрокат у відповідності до специфікацій до цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором.
Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок розрахунків за товар.
25.06.2010р. сторонами було підписано специфікацію №1, якою сторони обумовили найменування товару, що підлягає постачанню, його кількість, ціну та вартість; визначили обсяги поставки 600 000,0 грн., встановили строки поставки товару - 20 календарних днів з моменту отримання 10% передплати на рахунок Постачальника та визначили строки остаточної оплати товару (наступних 90%) - протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця.
На виконання умов договору та у відповідності до специфікації 06.07.2010 року ВАТ завод «Павлоградхіммаш» перерахував ТОВ «Дієг-Авіастар» передплату в розмірі 10% від суми специфікації - 60 000,0 грн.
19.10.2010р. Постачальником було поставлено Покупцю 0, 819 тон труби на загальну суму 98 280,0 грн., що посвідчується видатковою накладною, довіреністю на отримання продукції та не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов договору оплату поставленої партії продукції належало здійснити протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця - до 22.10.2010р.
В порушення зобов'язань за договором оплата отриманого товару відповідачем здійснена не була, заборгованість склала 38 280,0 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 4.3 договору, укладеного сторонами, передбачена можливість поставки товару не в повному обсязі, а окремими партіями з наданням відповідних супровідних документів (видаткової накладної, рахунку-фактури, сертифікату якості та податкової накладної).
Партію товару за витратною накладною № РН-0038 позивач відвантажив відповідачу 19.10.2010р.
У визначені специфікацією строки, тобто, до 22.10.2010 року, грошові зобов'язання з оплати отриманої продукції покупцем виконані не були. Доказів оплати спірної продукції у повному обсязі відповідач не надав, факт наявності заборгованості за отриманий товар не заперечив, матеріалами справи наявність заборгованості підтверджується.
З вимогою про стягнення суми заборгованості позивач звернувся до господарського суду 28.02.2014р.
В процесі розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки, перебіг позовної давності за спірним зобов'язанням розпочався з 23.10.2010р., а позовна заява подана - 28.02.2014р. ( до суду надійшла 04.03.2014р.).
Господарським судом в задоволенні позову було відмовлено внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Колегія суддів поділяє висновок місцевого суду, з огляду на наступне:
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
В силу ч. 4 даної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, застосовуючи позовну давність, господарський суд з'ясовує чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивача у справі дійсно порушено; відповідачем не здійснено у встановлені строки оплату вартості отриманої продукції. Водночас місцевим судом встановлено, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, внаслідок чого судом правомірно відмовлено в задоволенні позову.
За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги господарським судом.
Твердження скаржника про те, що строк позовної давності належить обчислювати з дати поставки всього обсягу продукції за договором (поставка, якої відбудеться в майбутньому) або з дня закінчення строку дії договору поставки суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства.
У відповідності до роз'яснень, наданих постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (п.4.2).
Таким чином, при поставці продукції від позивача до відповідача окремими партіями, позовна давність обчислюється щодо кожної партії окремо, як правомірно і було обчислено відповідачем та місцевим судом.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-авіастар», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року справі № 904/1325/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді Л.М.Білецька
Т.А.Верхогляд