Справа № 2 - 883, 2008 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,
при секретарі Рубан Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди в зв'язку порушенням права землекористування та про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування ,-
в с т а н о в и в :
В липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з цим позовом до відповідача Попівської сільської ради Миргородського району, посилаючись на порушення її права землекористування.
Під час розгляду даної справи по суті позивачка заявлений позов підтримала, просила задовольнити його, визнавши недійсним рішення відповідача - органу місцевого самоврядування від 15 грудня 2006 року та стягнути з нього на її на користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 2000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача Шпак О.М., що діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 29 /, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 заявлений позов вважав безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.
По суті позову позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що в грудні 2006 року відповідачем прийнято рішення про обмін земельної ділянки, якою вона користувалася, з третьою особою ОСОБА_2. Про таке рішення вона дізналася в лютому 2007 року. З цього приводу вона звернулася до адвоката, якому заплатила 2000 гривень і той від її імені представляв її інтереси в сільській раді. Згодом прийняте рішення було відмінено самим відповідачем. Як вбачається з пояснень цього учасника процесу, фактичного порушення її права землекористування не відбулося, оскільки земельна ділянка не вибувала із її користування та не використовувалася ОСОБА_2 чи іншими особами. Завдану їй майнову шкоду обгрунтовувала не фактичними збитками від порушення землекористування, які не настали, а виплатою коштів адвокату. Розмір моральної шкоди мотивувала душевними переживаннями з приводу спору, який намагався врегулювати відповідач.
Представник відповідача Шпак О.М. відносно заявленого позову пояснив, що між позивачкою та третьою особою по справі тривалий час існує земельний спір, в наслідок чого порушуються правила добросусідства. З метою врегулювання цього спору в грудні 2006 року відповідачем дійсно було прийнято рішення за зверненням ОСОБА_2 по питанню обміну їх земельних ділянок. Проте, фактичний обмін цих ділянок не відбувся. Права позивачки по землекористуванню порушені не були. Згодом прийняте рішення органу місцевого самоврядування було ним же відмінено ще в червні 2007 року. З пояснень представника позивача слідує, що ніякої майнової шкоди позивачці відповідачем завдано не було, оскільки вона на свій розсуд зверталася до адвоката і добровільно сплачувала йому обумовлену суму. Представництво інтересів позивачки в суді адвокат не здійснював, а сплачена сума не є судовими витратами. Доказів на заподіяння їй моральної шкоди позивачка не надала.
Третя особа ОСОБА_2 суду пояснив, що між ним та позивачкою дійсно протягом тривалого часу існує земельний спір, за вирішенням якого він неодноразово звертався до відповідача. Як зазначив третя особа, після прийнятого відповідачем рішення в грудні 2006 року, земельну ділянку позивачки він у своє користування не приймав, до її обробітку не приступав, з огляду на що якихось майнових збитків ОСОБА_1 завдано не було.
Заслухавши пояснення сторони позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заявленого позову слід відмовити з наступних обгрунтувань.
Судом встановлено, що між позивачкою та третьою особою по справі існує спір з приводу суміжного землекористування, що підтверджується копіями відповідних письмових доказів / а.с. 16 - 27/.
З метою врегулювання цього спору та задля досягнення добросусідських відносин між сторонами конфлікту, в грудні 2006 року відповідачем було прийнято рішення про проведення рівноцінного обміну земельних ділянок, користувачами яких є позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 / а.с. 5 /. Факт прийняття такого рішення відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З пояснень учасників процесу слідує, що фактичного порушення права землекористування позивачки від прийняття згаданого рішення не відбулося. Доказів відносно такого порушення в супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України стороною позивача суду не надано.
Як вбачається з пояснень самої позивачки, для представництва її інтересів у сільській раді вона зверталася до адвоката ОСОБА_3, якому за домовленістю сплатила 2000 гривень. Її інтереси в суді згаданий адвокат не представляв. На підтвердження одержання коштів адвокатом їй видано відповідну квитанцію / а.с. 41, 7, 40 /.
За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При розгляді справи судом позивачкою не надано суду обґрунтованих доказів того, що її право на землю було фактично порушено і при цьому їй були завдані реальні збитки. Факт заподіяння їй моральної шкоди також не підтверджений доказами.
Статтею 155 ЗК України передбачено можливість визнання недійсним, в межах цивільного судочинства, акту органу місцевого самоврядування, яким порушуються право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Разом з тим, зважаючи на ту обставину, що на час звернення позивачки в суд з цим позовом та на час розгляду справи оспорюване нею рішення фактично скасоване тим органом місцевого самоврядування, яким воно приймалося ще в червні 2007 року, тобто на час спору таке рішення не існує / а.с. 27 /, правових підстав для визнання його недійсним немає.
При викладених обставинах заявлений позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 62, 64, 77, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 2, 12, 92, 103, 141, 149, 152, 155, 158 ЗК України, суд , -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди в зв'язку порушенням права землекористування та про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду Чернюк В.Д.