АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика, Г.І., Невідомої Т.О.,

при секретарі: Меєчко Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2014 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ТзОВ «Лекос» , ТзОВ «Магік», третя особа: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, про визнання права власності.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2014 вказану позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність, необґрунтованість ухвали суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції зазначено, що звернення стягнення на майно ОСОБА_3 виділене зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік» буде зміною способу та порядку виконання рішення, що на думку суду першої інстанції відповідає змісту статті 373 Цивільного процесуального кодексу України, однак зазначене не відповідає дійсності оскільки, суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, та вважає, що спосіб захисту обраний ним є законним та таким, що передбачений нормами діючого законодавства. Враховуючи вищезазначене, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справа № 755/9742/14-ц

№ апеляційного провадження 22-ц-796/7440/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день час слухання справи повідомлені належним чином, тому, в порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 293 ч. 1 п. 3 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Повертаючи заяву позивачеві, суд першої інстанції вважав, що даний позов містить вимоги щодо зміни способу та порядку виконання Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2013, які відповідно до положень Розділу VI ЦПК України підлягають розгляду судом, яким видано виконавчий лист, що в свою чергу є реалізацією принципу недопущення подвійної цивільно-правової відповідальності особи за вчинення одного і того ж порушення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем поставлені вимоги про виділення частини майна у ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік» пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_3, звернення стягнення на частину такого майна на її користь та визнання за нею права власності на частину нежитлових приміщень, що належать на праві власності вказаним товариствам. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2013, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договорами позики на загальну суму 6060000,00 грн.. Проте, рішення суду не виконано у зв'язку із відсутністю у відповідача ОСОБА_3 зареєстрованого за ним на праві власності рухомого та нерухомого майна.

Тобто фактично позивачем ставиться питання про зміну способу і порядку виконання рішення: замість стягнення грошових коштів, просить застосувати звернення стягнення на частку статутного капіталу товариств належну боржнику, у зв'язку з чим визнати за нею і право власності на Ѕ частину нежитлових приміщень належних товариствам.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

За наведених обставин, колегія судів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права.

В порядку ч. 2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 291,304,305,307,312 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: