Справа № 152/2174/13-а

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 грудня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.

за участю секретаря Вішньової А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Вінницької області про бездіяльність при виявленні самовільного будівництва та захвату землі і стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до Шаргородської міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про бездіяльність при виявленні самовільного будівництва та захвату землі і стягнення судових витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що є власником житлового будинку з погосподарськими будівлями по АДРЕСА_2. Рішенням Шаргородської міської ради від 24 квітня 2009 року №330 їй передано безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2. Поряд з домогосподарством позивача знаходиться домогосподарство ОСОБА_2, з яким у позивача тривалий час існує суперечка з приводу смуги землі довжиною біля 20 м та шириною до 1 м з тильної сторони сараю позивача, тобто зі сторони ОСОБА_2 В липні-вересні 2013 року сусід на спірній суміжній земельній ділянці звів гранітний підмурок і облаштував на ньому металеву огорожу, не маючи на те дозволу та права власності на цю земельну ділянку. На неодноразові звернення до відповідача - Шаргородської міської ради, позивач отримувала відповіді, що відповідач не займається зазначеними питаннями. Позивач вважає, що до відання відповідача належить регулювання земельних питань та питань містобудування в даному випадку. Натомість відповідач під різним приводом намагається уникнути вирішення поставлених перед ним обов'язків щодо вжиття заходів для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво огорожі і тим самим обмежує права позивача на вирішення спірного питання з встановлення меж між присадибними ділянками позивача та ОСОБА_2

З урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову, позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Шаргородської міської ради Вінницької області стосовно не вжиття заходів реагування, передбачених чинним законодавством, при виявленні самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва огорожі, що вчинені громадянином ОСОБА_2, жителем АДРЕСА_1 за належним позивачу сараєм по АДРЕСА_2.

2. Зобов'язати Шаргородську міську раду Вінницької області вжити заходів реагування, передбачених чинним законодавством, при виявленні самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва огорожі, що вчинені громадянином ОСОБА_2, жителем АДРЕСА_1 за належним позивачу сараєм по АДРЕСА_2.

3. Стягнути з Шаргородської міської ради на користь позивача витрати понесені нею на сплату судового збору та за надання їй правової допомоги відповідно до документів, що подані в судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Шаргородської міської ради Вінницької області - Баланчук О.А. та Яровий О.А. проти позову заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача, а також пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із такого.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за №808 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22033694 від 02.03.2009 року (а.с. 5, 6).

Згідно витягу з рішення Шаргородської міської ради Вінницької області №330 від 24 квітня 2013 року позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_2, а також земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами щодо встановлення меж між її присадибною ділянкою та присадибною ділянкою ОСОБА_2, з метою врегулювання спору, що виник у зв'язку із самовільним захопленням ОСОБА_2 частини землі біля сараю позивача (а.с. 8, 12).

На численні звернення позивача відповідачем було надано рекомендації щодо врегулювання спірного земельного питання мирним шляхом або звернутись до суду для вирішення даного питання (а.с. 9, 13).

В ході судового розгляду даної справи відповідачем було проведено ряд заходів щодо врегулювання спірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Так тимчасовою комісією міської ради, яка створена розпорядженням міського голови від 12 листопада 2013 року у складі: Барчини Й.П. - заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів (голова комісії), Ярового О.А. - землевпорядника (заступника голови комісії), Баланчук О.А. спеціаліста І категорії з правового та кадрового забезпечення міськвиконкому (секретаря комісії), Баланчука В.В. - дільничного інспектора Шаргородського РВ УМВС, Кравінського В.С. - головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури (члени комісії) було складено Акт від 13.11.2013 року про виявлення порушень містобудівної діяльності, зокрема ДБН 360-92 щодо недотримання ОСОБА_2 відстані (1 м.) між збудованою ним кам'яною огорожею та будівлею його сусідки. Вказаним Актом зобов'язано ОСОБА_2 в десятиденний термін з моменту отримання даного акту, усунути допущені ним порушення у сфері містобудування (а.с. 45).

З вказаним актом ОСОБА_2 ознайомився 14.11.2013 року (а.с. 46).

Вподальшому Актом від 02.12.2013 року вказаною вище комісією було встановлено, що допущені порушення громадянином ОСОБА_2 не усунуто (а.с 47).

Однак, як було встановлено у судовому засіданні, а ні відповідач, а ні спеціально створена ним комісія жодних заходів реагування щодо виявлених порушень не вжили.

Згідно абзацу першого пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожа є малою архітектурною формою, розміщення якого згідно вимог цього закону відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування (п. 7 ч. 2 ст. 34 цього закону).

Згідно ст. 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

До державних стандартів належить ДБН 360-92 порушення норм якого було зафіксовано у актах відповідача від 13.11.2013 року та від 02.12.2013 року, однак заходів реагування щодо виявлених порушень відповідачем не вжито.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст. 12, 158 ЗК України до відання відповідача належить здійснення контролю за додержанням земельного законодавства та вирішення земельних спорів.

Відповідно до підпункту 6 пункту «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач вжив заходів щодо виявляння порушення норм містобудування, однак не вжив жодних заходів щодо усунення виявлених порушень чим допустив протиправну бездіяльність.

Стосовно позовних вимог про виявлення позивачем самовільного зайняття земельних ділянок та зобов'язання відповідача вжити заходів реагування щодо самовільного зайняття земельних ділянок, то суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю. Оскільки в даній справі, а ні представником позивача, а ні представниками відповідача не було надано достатніх доказів, на підтвердження вказаних обставин. До суду не було надано державних актів на право власності на земельні ділянки, технічної документації щодо цих земельних ділянок не було надано також висновків експертних установ щодо розміру та розміщення земельної ділянки позивача необхідної для обслуговування її житлового будинку та прибудинкових споруд, також у наявних в матеріалах справи Актах (а.с. 45-47) не встановлено факту самовільного захоплення земельних ділянок.

З наявного в матеріалах справи рішення Шаргородської міської ради Вінницької області № 330 від 24 квітня 2013 року про передачу позивачу безоплатно у власність земельних ділянок не можна зробити однозначного висновку про захоплення чи не захоплення земельної ділянки позивача.

Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат понесених нею на сплату судового збору та за надання їй правової допомоги суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Детального розрахунку суми … суду надано не було. З поданих у матеріали справи доказів: квитанції Серія 02АААЛ № 428735 та договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2013 року (а.с. 17, 18) не вбачається скільки часу адвокат займався підготовкою та подачею позову і чи взагалі займався, оскільки позовна заява підписана самою позивачем. Водночас в квитанції Серія 02АААЛ № 428735 чітко зазначено, що оплачена сума включає лише оплату послуг за перше судове засідання. Згідно матеріалів справи (а.с. 21, 22) вбачається, що перше судове засідання тривало 35 хв. 33 сек. Виходячи з розрахунків проведених відповідно вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» ця сума становить 267 грн. 63 коп.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір сплачений нею при поданні позову до суду (ст. 94 КАС України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протипраною бездіяльність Шаргородської міської ради Вінницької області стосовно не вжиття заходів реагування, передбачених чинним законодавством при виявленні самовільного будівництва вчиненого з порушенням відповідних будівельних норм (стандарт ДБН 360-92).

Зобов'язати Шаргородську міську раду Вінницької області вжити заходів реагування, передбачених чинним законодавством при виявленні самовільного будівництва вчиненого з порушенням відповідних будівельних норм (стандарт ДБН 360-92).

Стягнути з міського бюджету Шаргородської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати понесені нею при зверненні до суду, а саме: судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп. та витрати на надання правової допомоги у розмірі 267 грн. 63 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: