УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року  м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі: Рибалко Л.І. Жданової B.C. Новосядлої В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи : відділ ПР та MP Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, орган опіки і піклування Відділу народної освіти Оболонського району м. Києва, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними договорів дарування 1/2 частини квартири, визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування, вселення, визнання розпорядження про приватизацію квартири недійсним, визнання права власності на 1/3 частину квартири , -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2001 р. ОСОБА_1звернувся в суд в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 1988 р.н. з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що його син на підставі свідоцтва, виданого органом приватизації 25.06.1998 р. є власником 1/2 частини зазначеної квартири, друга частина цієї квартири належала ОСОБА_7 - матері неповнолітнього, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 За час свого життя ОСОБА_7 відповідно до договору дарування від 16.07.1998 р. подарувала належну їй 1/2 частину квартири ОСОБА_4, який 6.10.2001 р. подарував зазначену частку квартири ОСОБА_6 Договори дарування вважав недійсними з тих підстав, що вони укладені з порушенням вимог закону. В процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, просив визнати договори дарування недійсними, які укладені ОСОБА_7 в силу збігу тяжких обставин, на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки мала заборгованість по оплаті комунальних послуг, не працювала, повинна була сплачувати аліменти, потребувала матеріального забезпечення, тому фактично мала намір укласти договір купівлі- продажу частини квартири.

Позивач ОСОБА_3 в вересні 2004 р. звернувся до суду з позовом до

відповідачів про визнання частково недійсним розпорядження райдержадміністрації

Оболонського району м. Києва №1169 від 25.06.1998 р. про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнання за ним права власності на 1/3 частину

зазначеної квартири.

№33ц-226кс08

Головуючий у першій інстанції Бистрик Б.Г.

Доповідач Жданова B.C.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що є сином ОСОБА_7, в період з 1997р. по 2004 р. у зв"язку з відбуванням покарання перебував у місцях позбавлення волі. Вважав , що на час приватизації за ним зберігалося право на житло в спірній квартирі, тому він повинен був приймати участь у її приватизації.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.10.2006 р. ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14.09.2006 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишена без задоволення.

Позивач ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання договорів дарування недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до вимог ст.. ст.. 10, 60 ЦПК України повинен довести ті обставини , на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд прийшов до висновку, що позивачем не надано переконливих доказів того, що оскаржувані договори дарування були укладені ОСОБА_7 з порушенням вимог закону або в силу збігу тяжких обставин, на вкрай невигідних для себе умовах, а також того, що сторони мали на меті укладання договору купівлі- продажу.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14.09.2006 р. , якою рішення суду першої інстанції від 18.10.2005 р. залишено без змін, залишити в силі попереднє рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2002 p., як помилково скасоване апеляційним судом.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судового рішення відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржуване судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги не спростовують висновків суду.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу    ОСОБА_1 в інтересах    ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу  апеляційного суду м. Києва від   14 вересня 2006 р.    залишити без змін.

Ухвала скарженню не підлягає.