Справа №2а-48/ 2008 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 січня 2008 року     Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого     - судді Авраміді Т.С.

при секретарі     - Тріфонової C.O.

за участю:     позивача     - ОСОБА_2

представника відповідача     - Отморського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Совєтський Автономної Республіки Крим адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови підвищити пенсію позивача на 30 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних з 09 липня 2007 року та покладення обов'язку на відповідача здійснювати щомісячне підвищення пенсії позивача на 30 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних, починаючи з 09 липня 2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є дитиною війни та має право на одержання державної соціальної підтримки відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проте Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим їй було відмовлено, що є неправомірним обмеженням її прав. На підставі викладеного, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови підвищити пенсію позивача на 30 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних з 09 липня 2007 року та зобов'язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію ОСОБА_2 на 30 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 09 липня 2007 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, та просила їх задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що вона як дитина війни відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має право на підвищення пенсії з липня 2007 року. У листопаді 2007 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі із проханням провести перерахунок, проте відповідачем їй у здійсненні перерахунку було відмовлено.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АРК - Отморський В.О. у судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що вважає позов необгрунтованим, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» у 2007 році не було визначено механізму практичної реалізації державної соціальної допомоги дітям війни відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не передбачено за рахунок яких коштів та із яких джерел, здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії. На теперішній час, а саме, з 01 січня 2008 року, позивач отримує соціальну допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у сумі 47 гривень, розмір якої встановлено

відповідно до змін, внесених до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». На підставі викладеного просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи випливає, що позивач ОСОБА_2, яка ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано 07 листопада 2000 року Відділом пенсійного забезпечення Совєтського районного управління Пенсійного фонду України, копія якого наявна у матеріалах справи. Судом у безперечному порядку встановлено, що ОСОБА_2 має статус «Дитина війни», що підтверджується відміткою у вищевказаному пенсійному посвідченні позивача ОСОБА_2, у зв'язку з чим позивач у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями в редакції, діючій до 01 січня 2008 року мав право на підвищення пенсії відповідно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим із заявою про перерахунок та виплату йому підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Листом від 07.11.2007 року начальника Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим позивачу дано відповідь про те, що норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» будуть реалізовані після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» відповідно прийнятих змін автоматизованим шляхом без подачі заяв від пенсіонерів, зі строків, передбачених законодавством, таким чином відмовлено позивачу у здійснені перерахунку пенсії, згідно поданої заяви, з 09 липня 2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 пункт 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19 грудня 2006 року із наступними змінами та доповненнями, яким дію положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо надання пільг, компенсацій і гарантій зупинено, визнано таким, що не відповідає Конституції України -неконституційним, оскільки зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статям 1, 3 частині 2 статі 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинам 1 та 2, З статті 95 Конституції України. Тобто, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України (254к/96-ВР) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Відповідно СТ.152 Конституції України ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними законів, інших правових актів або їх окремих

положень зумовлює втрату ними чинності з дня ухвалення рішення, рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, та має преюдиціальне значення.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено змін, згідно яких передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 01 січня 2008 року позивачу ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим проводиться виплата надбавки по Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 47 гривень, що підтверджено документально, та не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Оскільки правові положення, які передбачають підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяли до 01 січня 2008 року, і позивач, який має статус «дитини війни», мав право на її отримання у зазначеному розмірі до 31 грудня 2007 року включно, суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим не мало правових підстав для відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а посилання відповідача на те, що зазначені норми не передбачали за рахунок яких коштів та з яких джерел здійснюються виплати є безпідставними, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також неспроможними є доводи відповідача щодо відсутності механізму нарахування виплат вказаної категорії соціальних гарантій, оскільки згідно Конституції України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини, крім того, з 01 січня 2008 року відповідачем проводиться нарахування та виплата підвищення пенсії позивачу як дитині війни, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачалося підвищення пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком і положення якої стосовно зазначеного розміру діяли з 09 липня 2007 року до 01 січня 2008 року, згідно з положеннями ст.58 Конституції України період, за який необхідно провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» в редакції, діючій до 01 січня 2008 року, якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, становить з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, тому що з 01 січня 2008 року позивач отримує надбавку до пенсії.

Вимоги позивача ОСОБА_2 щодо встановлення конкретної суми щомісячної соціальної надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних задоволенню не підлягають, оскільки проведення нарахування або перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюється органами Пенсійного фонду України, та не є компетенцією суду.

На підставі викладеного, ст.152 Конституції України, ст.ст.5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розділ II п.41, ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14,

23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), керуючись ст.ст. 71, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Ким щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» в редакції, діючій до 01 січня 2008 року, якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Совєтський районній суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.