ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/8058/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Новікова М.А. представника відповідача - Шемякіна Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач на виконання своїх владних повноважень звернувся із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів. За таких обставин, позивач просив суд: стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 144 804 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 343,44 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що ПАТ «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» кожного місяця подавало до Новомосковського міського районного центру зайнятості звіт за Формою № 3-ПН. За 2013 рік Новомосковський центр зайнятості направив на ПАТ «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» шість осіб інвалідів, які були працевлаштовані. Разом із цим, в Новомосковському міжрайонному центру зайнятості в 2013 році обліковувалося на початок року 36 осіб, а на кінець року - 22 інваліда. Окрім того взагалі неможливо працевлаштувати 26 інвалідів, з приводу того, що на кінець року обліковувалось в місті Новомосковську та Новомосковському районі 22 інваліда.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відповідачем вживались залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів. Позивач не надав належних доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, чи відмовив інвалідам у прийнятті на роботу або не надав необхідну інформацію стосовно організації працевлаштування інвалідів. Фактично доказів порушення відповідачем Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не надано. За таких обставин, не виникає підстав для застосування фінансових санкцій, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року за №420 Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» подавалися до Новомосковського міжрайонного центру зайнятості Звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна відповідь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 25.06.2014 року № 729.

Судом також встановлено, що протягом 2013 року відповідачем було працевлаштовано шість осіб інвалідів, а саме відповідно до:

- наказ № 52к від 01.04.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_4;

- наказ № 106-к від 22.05.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_5;

- наказ № 125к від 14.06.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_6;

- наказ № 145к від 01.08.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_7;

- наказ № 205к від 25.09.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_8;

- наказ № 214к від 06.12.2013 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_9

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2013 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2013 році становила 1 704 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 44 особи; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 68 осіб.

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів виявлено невиконання відповідачем у 2013 році нормативу з працевлаштування інвалідів, що стало підставою для нарахування адміністративно-господарської санкції в сумі 1 144 804 грн., а через несвоєчасну плату адміністративно-господарські санкції відповідачеві нарахована пеня в сумі 343,44 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно п.1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі чи організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.

Пунктом 14 зазначеного Положення, підприємства (об'єднання), установи чи організації у межах доведеного нормативу створюють на власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

В силу ст.5 цього Закону, умови трудового договору можуть містити положення, що не суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експерти.

Таким чином, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

В силу ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача на 2013 рік становила 1 704 особи. Виходячи із вищезазначеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 1 704 особи, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 68 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Судом також встановлено, що відповідачем працевлаштовано 44 інвалідів, що підтверджується даними звіту підприємства за формою № 10-ПІ за 2013 рік.

Відповідно до листа Новомосковського міськрайонного центру зайнятості за вих.№738 від 01.07.2014 року, станом на 01.01.2013 року на обліку центру зайнятості перебувало 36 осіб інвалідів з числа мешканців міста Новомосковська та Новомосковського району. Станом на 01.01.2014 року на обліку центру зайнятості перебувало 22 особи з інвалідністю з числа мешканців м.Новомосковська та Новомосковського району.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.

Так судом встановлено, що відповідач не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні, така інформація позивачем не спростована та від центру зайнятості до суду не надходила.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов'язок роботодавця самостійно шукати для працевлаштування інвалідів, а ті особи, які були направлені Новомосковським міськрайонним центром зайнятості, у кількості 6 осіб, були працевлаштовані, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У частині 1 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так судом було встановлено, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, отже на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку результати проведеної планової та позапланової перевірки оформлюються актом, який складається уповноваженою посадовою особою відділення Фонду і повинен містити відомості, визначені в цьому пункті, зокрема, детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.

Два примірника акта підписуються в останній день перевірки уповноваженою посадовою особою відділення Фонду та роботодавцем.

У разі коло роботодавець не згоден з висновками, викладеними в акті, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження роботодавця щодо проведення перевірки є невід'ємною частиною акта.

У разі відмови роботодавця від підписання акта в ньому робиться позначка.

Судом встановлено, що докази дотримання позивачем означеного вище Порядку в матеріалах справи відсутні, відповідні документи, які б підтверджували факт недотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, акт перевірки, позивачем не складався, а складався розрахунок, тому відповідач був позбавлений права подати зауваження на нього.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп» Новомосковський трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 08 липня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.