Справа №22ц -7413 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 06 грудня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Чубукова О.П.
- Гокова П.В.
при секретарі - Агаповій В.Г.
та за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Ридчук Н.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2006 року по цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання -
Справа №22ц-7413 Суддя-головуючий
Категорія: 19 У суді першої інстанції
Боженко Л.В.
Суддя - доповідач
у суді апеляційної інстанції
ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді, Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди - задоволено повністю, стягнуто на користь позивача - 42.000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 10.11.2003 року встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, як наслідок професійного захворювання.
Вказаний медичний висновок не є єдиним доказом спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання ще й моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 зазнає від набутого на виробництві професійного захворювання також і моральних страждань, тому що постійно відчуває його негативні психічні та фізичні наслідки: стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, змушений відмовитися від звичного йому активного способу життя.
Вказані ознаки спричиненої позивачу моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визнані як наявні, а також як такі, що безсуперечно зумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя, по новому пристосовуватись до нього, зазнаючи при цьому відповідних моральних страждань.
Однак розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, вважає судова колегія, судом першої інстанції встановлено без достатнього до того урахування характеру та тяжкості наслідків його професійного захворювання, ступеня втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я,
3
характеру та обсягу фізичних та моральних страждань: втрата професійної працездатності складає 60%, - що дає йому можливість займатися продуктивною працею та вести відносно активний спосіб життя.
А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості при вирішенні цього питання, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити: відшкодування моральної шкоди на користь позивача за рахунок відповідача зменшити до відповідного розміру.
Посилання апелянта на те, що дія ч.3 ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності до положень ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
Керуючись ст.ст.303,307,309, 314, 317 і 319 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2006 року змінити: розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2. Зменшити до 25.000 гривень.
В решті рішення суду першої інстанції залишили без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.