№22ц-5945/2006                                                                      Каратаєва Л.О.

Категор.39-40                                                                           Лопов.Костючєнко К.Є.

УХВАЛА Іменем     України

6 грудня 2006р. Апеляційний суд Дніпропетровськеї області

у складі суддів:КостюченксН.6.,Басуєвої Т.А., Прозорової М..Л.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у судовому засіданні в «.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Завод "Полз-хімпром" про поновлення на роботі, стягнення зарплати, моральної шкоди,-

встановив

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзєржинська від 3 серпня 2006р. про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом не враховано, що статус "Дитина війни" позивач отримав після звільнення з роботи; суд не взяв до уваги докази, надані відповіда­чем; поновив позивача на. неіснуючу посаду.

Під час вирішення справи судом 1-ї інстанції встановлено, що позивача, який працював у відповідача головним технологом-началь­ником виробничо-технічного відділу-наказом НОМЕР_1, було звільнено по п. 1ст.40 КЗпПУ в зв'язку із скороченням штату з 4.01.2006. Суд прийшов до висновку, ще таке звільнення є незакон­ним, оскільки адміністрацією не враховано, що позивач має статус "Дитина війни",на нього резповсюджується дія ст.5 ЗУ "Про соці­альний статус дитини війни" і надається переважнє право на зали­шення на роботі; позивачу не було запропоновано іншу вакантну поса­ду; факту скорочення штату на підприємстві не відбулось, була прове­дена, реорганізація структури управління. Позивача поновлено на по­передній роботі, стягнуто з відповідача на його користь заробітна плата за час вимушеного. прогулу в сумі 8373,99грн.,моральна шкода 500грн.

Апеляційний суд вважає, шо рішення повинне бути залишене без змін.

Встановлено, що позивач, працюючий у відповідача головним тех­нологом-начальником виробничо-технічного відділу-був звільнений по п.1 ст.40КЗпПУ в зв'язну із скороченням штату.

Районним судом вірно встановлено, що відповідачем було порушено ви­моги ч.2 ст.49-2 КЗпП, оскільки на час звільнення позивача малась можливість надання йому за фахом іншої роботи: заступника, головно­го інженера з нової техніки та реконструюванню або заступника го­ловного інженера з виробництва, які згідно посадових інструкцій аналогічні його попередній посаді та вводились в період скорочен­ня його посади, в зв'язку із чим районний суд прийшов до висновку, що фактичного скорочення посади позивача не було. Враховуючи допущене відповідачем при звільненні позивача порушення закону, а також вимоги ст.ст.235,237-1 КЗпП, - сул 1-ї інстанції обґрунтовано поновив позивача на. займаній до звільнення посаді і стягнув з відповідача середній заробіток позивача за час вимушеного .прогулу та моральну шкоду у вказаних вишє сумах. Підстав для зміни цих сум-немає.

Доводи апеляційної скарги як такі, що не впливають на за­конність рішення суду щодо поновлення позивача, на роботі, не під­лягають задоволенню. Посилання у скарзі на невірне вирішення судом питання щодо статусу позивача "Дитина війни", переважного права на залишення на роботі, інші доводи - не є підставою для скасування рішення суду, оскільки встановлені інші підстави, з яких позива­ча повинно бути поновлено на роботі.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, апеляційний суд -

ухва л и в Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпрсдзерншнська від 3 серпня 2006р. - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена до касаційного суду у 2-місячний строк.