ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 27/10б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Запорощенка М.Д.- доповідач,

Погребняка В.Я.

розглянув касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р.

та ухвалуГосподарського суду Донецької області від 03.10.2013р.

у справі№ 27/10б господарського суду Донецької області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглестіл"

доВідкритого акціонерного товариства "Літос"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився

від скаржника:не з'явився

від кредиторів:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. визнані поточні грошові вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до боржника частково на суму 1573295,33грн.; відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області у визнанні грошових вимог до боржника частково на суму 1072800,00грн.; ліквідатора зобов'язано включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в порядку черговості, встановленої ч.1 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України в Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. по справі № 27/10б залишено без задоволення.

Ухвалу господарського Донецької області від 03.10.2013р. по справі №27/10б - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. у справі № 27/10б в частині не визнаних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в розмірі 1072800,00грн., останній звернув до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів в оскарженій частині з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на суму 1072800,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: п.п.7, 8, 9, 10, 13 Порядку про повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, ст.ст.1, 8, 10, 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також, посилається на порушення норм процесуального права, зокрема, ст.4ГПК України та вважає , що судами не в повній мірі досліджено та надано належної правової оцінки обставинам справи, які мають значення для всебічного розгляду справи.

Розпорядженням №04-05/816 від 08.07.2014р. секретаря третьої судової палати Панової І.Ю., в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білошкап О.В., для розгляду справи № 27/10б сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Панова І.Ю., судді: Запорощенко М.Д. (доповідач), Погребняк В.Я.

В нинішнє судове засіданні представники сторін не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено, про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій, Господарським судом Донецької області ухвалою від 18.01.10р. порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Літос" с.Дмитрівка Волноваського району, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання від 05.02.10р. введена процедура розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 05.08.10р., розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Жмайло О.І.

Ухвалою суду від 08.06.10р. затверджений реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою від 28.03.12р. введена процедура санації боржника по справі №27/10Б про банкрутство ВАТ "Літос" с.Дмитрівка Волноваського району строком на 6 місяців - до 28.09.12р., керуючим санацією по справі №27/10Б призначений керівник ВАТ "Літос" - Поярко В.О.; розпорядником майна - арбітражний керуючий Жмайло О.І.

Ухвалою суду від 20.12.12р. припинені повноваження керуючого санацією Поярка В.О., припинені повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Жмайло О.І., керуючим санацією призначений арбітражний керуючий Біленко Р.І., строк процедури санації продовжений до 28.03.2013р.

Постановою господарського суду від 13.06.13р. припинено процедуру санації Відкритого акціонерного товариства "Літос"; боржник визнаний банкрутом; відкрита ліквідаційна процедура по справі строком на 12 місяців; ліквідатором призначений арбітражний керуючий Біленко Р.І.

В газеті "Голос України" №122 (5008) від 11.07.13р. на виконання вимог постанови суду від 13.06.13р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника Відкритого акціонерного товариства "Літос" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

29.08.13р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Фонд) №10-14-10576 від 22.08.13р. про визнання грошових вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів на суму 2646095,33грн.

Вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області обґрунтовані наявністю заборгованості боржника перед Фондом в сумі 2646095,33грн., з яких:

- 387653,31грн. - неустойка згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.12р. по справі №2а/0570/11309/2012;

- 426368,48грн. - збитки внаслідок нестачі згідно акту оцінки від 28.02.13р.;

- 759273,54грн. - збитки внаслідок нестачі згідно акту приймання-передачі основних засобів від 26.02.13р.;

- 1072800,00грн. - амортизаційні відрахування на орендне майно.

Листом №118/09 від 12.09.13р. ліквідатор вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області визнав частково на суму 1573295,33грн.; вимоги щодо амортизаційних відрахувань на орендне майно в сумі 1072800,000грн. ліквідатором не визнано у зв'язку тим, що кредитором вже нараховані та пред'явлені вимоги щодо відшкодування збитків за нестачу державного майна, а тому пред'явлення ще вимог щодо відшкодування амортизаційних відрахувань на орендне майно є намаганням кредитора двічі притягнути боржника до відповідальності за одне й те саме порушення умов договору та законодавства України.

Під час розгляду справи в частині заявлених Регіональним відділення Фонду державного майна України по Донецькій області грошових вимог, суди попередніх інстанцій, також, встановили, що 01.07.97р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та боржником було укладено договір оренди державного майна №207/97, а саме: нерухоме державне майно - цілісний майновий комплекс державного підприємства (структурного підрозділу) "Кам'янодробильний цех", розташований у селі Роздольне Старобешівського району.

Згідно Договору №1 про внесення змін до договору оренди №207/1997 від 01.07.1997р. продовжено термін дії договору оренди до 01.07.2009р.

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що заявлені кредитором вимоги щодо неустойки в розмірі 387653,31грн. підтверджені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.12р. по справі №2а/0570/11309/2012 та постановою відділу державної виконавчої служби Волноваського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 22.04.13р.; вимоги щодо відшкодування збитків за нестачу державного майна в сумі 426368,48грн. та в сумі 759273,54грн. підтверджені наданими Фондом актом оцінки збитків від 28.02.13р., актом приймання-передачі основних засобів від 26.02.13р. У зв'язку з наявністю вище перелічених документів, підтверджуючих заявлені кредитором вимоги вони і були визнані ліквідатором.

Ухвалою суду від 03.10.13р. визнані поточні грошові вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до боржника частково на суму 1573295,33грн.; відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області у визнанні грошових вимог до боржника частково на суму 1072800,00грн.; ліквідатора зобов'язано включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в порядку черговості, встановленої ч.1 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України в Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. по справі № 27/10б залишено без задоволення. Ухвалу господарського Донецької області від 03.10.2013р. по справі №27/10б - без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти в частині відмови Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області у визнанні грошових вимог до боржника частково на суму 1072800,00грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що амортизаційні відрахування нараховані боржнику за період дії договору оренди з 07.08.97р. по 01.07.09р., тобто до порушення провадження у даній справі, а від так, вимоги кредитора в сумі 1072800,00грн. не є поточними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013.

Положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією (Лист, Вищий господарський суд, від 28.03.2013, № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)").

Як про це вже було позначено вище, Постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята господарським судом 13.06.13р., тобто після набрання чинності Законом про банкрутство в редакції 22.12.2011р., а від так в ліквідаційній процедурі застосуванню підлягають норми саме Закону саме цієї редакції зі змінами та доповненнями станом на момент звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з заявою про визнання грошових вимог.

За таких обставин, застосування судами попередніх інстанцій, в даному випадку, норм Закону про банкрутство в редакції 14.05.92р. є помилковим.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в означеній редакції) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частиною 1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

В газеті "Голос України" №122 (5008) від 11.07.13р. опубліковано оголошення про визнання боржника Відкритого акціонерного товариства "Літос" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.08.13р., в межах встановленого строку, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів на суму 2646095,33грн. з яких 1072800,00грн. - амортизаційні відрахування на орендне майно.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог Фонду на суму 1072800,00грн. та висновки про те, що вимоги в цій частині не є поточними, колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначені умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань та відновлення орендованого майна, зокрема, зазначено, що амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів; орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що орендоване майно включається до балансу підприємства, господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим. Таке правило передбачено саме для майна, орендованого у складі цілісного майнового комплексу, на відміну від оренди окремого індивідуально визначеного майна, для якого включення до балансу орендаря не передбачено.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування взятого в оренду майна.

Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок), затверджений наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 року № 847, забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендних підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку, залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передаточним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства.

Судами першої та апеляційної інстанцій вищенаведене враховано не було, в зв'язку з чим не вірно визначений термін виникнення зобов'язання з передачі залишку амортизаційних відрахувань, а також не встановлено моменту виникнення права вимоги у Фонду. Відповідно, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стосовно конкурсних вимог РВФДМУ в Донецькій області в сумі 1072800,00грн. є передчасним.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають. Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню в оскаржуваній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2013р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. у справі № 27/10б в частині відмови Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області у визнанні грошових вимог до боржника на суму 1072800,00грн.- скасувати.

Справу № 27/10б в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова

Судді: М.Д. Запорощенко

В.Я. Погребняк