ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014 року Справа № 904/2699/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Малик С.О.

за участю представників

позивача Стрижак Є.Ю.

відповідача не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2699/14

за позовом публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМБРОК», м. Дніпропетровськ

про стягнення 31 461,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30 822,12 грн. за порушення умов договору поставки № 61/118 від 03.04.2013р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2999/14 (суддя Петренко Н.Е.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач надав йому не весь пакет документів, передбачений п. 4.5 договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача. При цьому скаржник не посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, яких припустився місцевий суд, ухвалюючи рішення, а дублює доводи позовної заяви.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлялися в установленому порядку, однак, відповідач процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 03.04.2013р. між ТОВ «ПРОМБРОК» (Постачальник) та ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» (Покупець) був укладений договір поставки № 61/118, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах згідно специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, обумовлені ціна договору, порядок розрахунків, терміни і умови постачання тощо.

Пунктом 4.5 договору сторони обумовили, що постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою і скріплені печаткою Постачальника) на продукцію, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на продукцію, рахунок, сертифікат якості, видаткову накладну.

За невчасне надання супровідних документів пунктом 7.5 договору сторони передбачили майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 5% від вартості продукції.

На виконання зобов'язань за договором за період з 17жовтня 2013р. по 22 жовтня 2013 року відповідач здійснив поставку продукції на загальну суму 616 442,40 грн.

Заборгованість за поставлену продукцію було стягнуто з позивача в примусовому порідку рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10032/13.

Позивач з посиланням на те, що постачальник не виконав належним чином положення договору в частині своєчасного надання товаросупровідних документів, нарахував відповідачу штраф у розмірі 30 822,12 грн. та звернувся до суду з вимогою про його стягнення з відповідача.

Господарським судом у задоволенні вимог позивача було відмовлено і колегія суддів поділяє висновок місцевого суду.

За своєю правовою природою спірний договір являється договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Як зазначено у ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем порушено умови договору в частині своєчасного надання товаросупровідних документів, а саме, сертифікату якості продукції та рахунку-фактури на оплату продукції, надання яких передбачено п.4.5 договору.

Між тим колегія суддів не убачає правових підстав для задоволення вимог скаржника з огляду на наступне:

1) Металопродукція була прийнята позивачем від відповідача без жодних претензій чи зауважень до постачальника.

2) Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, регулюються положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якою передбачено: якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів.

Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем також не надано.

За викладених обставин убачається, що заходи, передбачені чинним законодавством для отримання ненаданих супровідних документів, позивачем не вживалися.

3) Як передбачено п.5.4 договору, укладеного між сторонами, приймання продукції за якістю та кількістю повинно здійснюватися згідно Інструкцій П-6, П-7 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 14 Інструкції П-6, яка регулює порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, передбачено що приймання продукції за якістю повинно здійснюватися за супровідними документами (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура тощо). За відсутності відповідних супровідних документів, в акті приймання зазначається які документи відсутні. Відповідні акти, які б посвідчували б неотримання позивачем супровідних документів, в матеріалах справи відсутні.

4) Окрім того, пунктом 4.5. договору поставки встановлено, що відповідач зобов'язаний надати належним чином оформлені документи, але жодним пунктом зазначеного договору не встановлено порядок його виконання. Відтак, як правомірно дійшов висновку місцевий суд, цей пункт є суто декларативним, тому що сторонами не було узгоджено яким чином і якими документами підтверджується його невиконання.

За таких обставин посилання публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на відсутність рахунку-фактури та сертифікату якості що, на думку позивача, виключає у постачальника підстави та право вимагати стягнення боргу за спірним договором поставки, є безпідставним.

Твердження скаржника про те, що постачальник надав йому не весь пакет документів, передбачених п. 4.5 договору поставки, не доведено належними та допустимими доказами, внаслідок чого колегія суддів правових підстав для задоволення апеляційної скарги не убачає.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2699/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.В. Тищик

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Л.М.Білецька