2/257/1316/14

257/3084/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Київський районний суд м. Донецька

у складі: головуючого-судді Чальцевої Т. В.

при секретарі Дємєнчук К. Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чугріної Л. В.

представника 3 особи Цікра К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька, третя особа - ПАТ « Шахта імені А.Ф. Засядько», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька, третя особа - ПАТ «Шахта імені А. Ф. Засядько» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.

Позивач вказував, що більш 15 років працював у вугільній промисловості у шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею з повним робочим днем.

Внаслідок праці у шкідливих та небезпечних умовах, позивач захворів на хронічну вертеброгенну поперково-крижовою радикулопатією у стадії згасаючого загострення з больовим та м'язово-тонічними синдромами про що було складено акт по формі П-4 № 96.

Згідно виписки з акту МСЕК від 09 червня 2010 р., позивача було визнано інвалідом третьої групи та було встановлено 60 (шістдесят) % стійкої втрати працездатності безстроково.

Внаслідок професійного захворювання позивач ОСОБА_4 знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач отримав як матеріальну, так і моральну шкоду. Однак, на даний час він отримує компенсацію лише матеріальної шкоди, хоча йому була завдано й значну моральну шкоду - в наслідок професійного захворювання він став інвалідом третьої групи, йому біли спричинені як фізичний біль, так і моральні страждання. На даний час він відчуває певні труднощі, оскільки обмежений у русі і у фізичному навантаженні, позбавлений можливості нормально вести побут, постійно приймає медичні препарати для полегшення стану здоров'я.

Таким чином, внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у моральних переживанням у зв'язку з ушкодженням здоров'я, стражданнях через фізичний біль, необхідність постійного тривалого лікування. Розмір заподіяної йому немайнової шкоди він оцінив у 25000 грн., які відповідач у добровільному порядку йому не відшкодовує. Тому він звернувся до суду і просив стягнути з відповідача зазначену суму на його користь.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги до відповідача, надала пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позові і додала, що моральна шкода позивача також полягає у тому, що стан його здоров'я вже ніколи не відновиться, позивач більше ніколи не буде здоровою людиною, через що дуже переживає. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції ФСС НС у Київському районі яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), проти позову заперечувала з підстав того, що позивач пропустив три місячний строк позовної давності. Крім того, на думку відповідача, у висновку МСЕК не має відомостей про наявність у позивача моральної шкоди та надала пояснення аналогічні викладеним у заперечені на позовну заяву.

Представник третьої особи - ПАТ «Шахта імені А.Ф. Засядько», яка діяла на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), проти позову заперечувала, підтримала доводи відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши зібрані у справі доказу в їхній сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач 15 років працював у вугільній промисловості у шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею з повним робочим днем. (а. с. 7-10)

Внаслідок праці у шкідливих та небезпечних умовах, позивач захворів на хронічну вертеброгенну поперково-крижовою радикулопатією у стадії згасаючого загострення з больовим та м'язово-тонічними синдромами про що було складено акт по формі П-4 № 96. (а. с. 6)

Згідно виписки з акту МСЕК від 09 червня 2010 р., позивача було визнано інвалідом третьої групи та було встановлено 60 (шістдесят) % стійкої втрати працездатності безстроково. (а. с. 5)

Зазначене не оспорюється особами, які беруть участь у справі.

В зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач морально страждав, погіршився матеріальний стан.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237' КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які на час заподіяння шкоди склалися між ним та відповідачем з приводу виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, - відповідальним по відшкодуванню моральної шкоди є відповідач.

В судовому засіданні встановлено, що 09.06.2010 р. довідкою МСЕК позивачу, встановлено 60 % втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності, внаслідок професійного захворювання на виробництві .

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок хронічного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.

Передбачені ч. 3 ст. 34 вищевказаного Закону порядок та розміри виплат, висновок медичних органів застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, які не потягли за собою втрати потерпілим професійної працездатності. Така позиція викладена також у абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що не зважаючи на відсутність висновку МСЕК про наявність та характер моральної шкоди у позивача, обов'язкова наявність якої не передбачена законом, позивача ОСОБА_4 визнано інвалідом 3 групи з утратою 60 % професійної працездатності, що саме по собі підтверджує заподіяння позивачу моральної шкоди, позивач відчуває регулярно фізичний біль, змушений постійно звертатися за медичною допомогою, проходити курси лікування, що негативно відбивається на звичному позивачу способі життя, вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого побуту і життя, тому, відповідач повинний виплатити позивачу спричинену ушкодженням здоров'я моральну шкоду.

Між тим, згідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду Україні "Про судову практику в с правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути 18 000, 00 грн.

Стосовно посилань представника відповідача на порушення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, суд вважає їх необґрунтованими і до уваги не приймає, оскільки, відповідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, під час розгляду справи було роз'яснено права та обов'язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України, відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» № 7-93 Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України звільнені від сплати судового збору.

На підставі вищенаведеного, та ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 21, 28, 34, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_4 до Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька, третя особа - ПАТ « Шахта імені А.Ф. Засядько», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання задовольнити частково .

Стягнути з Відділення ВД ФСС від НВВ та ПЗ України у Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: Т. В. Чальцева