Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/636/14-ц
Провадження № 2/270/672/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Попшой М.О.
при секретарі Славінської Л.А.
заочно розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», за участю третіх осіб ДП «Макіїввугілля», ПАТ «Шахта ім.. О.Ф. Засядько» «Про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання»,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» моральної шкоди в розмірі 13 154 грн., заподіяної в результаті виникнення хронічного професійного захворювання, а також про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. та витрат за складання позовної заяви в розмірі 400 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що має стаж роботи в галузі вугільної промисловості, в тому числі на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», понад 24 роки, за професією ГРОЗ 5 розряду. У зв'язку з роботою в вугільній промисловості він отримав професійне захворювання «…хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірним больовим, м'язово-тонічним, правостороннім корешковим синдромами». Відповідно до акту від 18.12.2013 року «Про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» йому встановлений основний діагноз - «…хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з помірним больовим, м'язово-тонічним, правостороннім корешковим синдромами». Даний діагноз підтверджується також протоколом засідання ЛЕК № 2677/2221 від 27.11.2013 року, медичним висновком № 2677/2221 від 26.11.2013 року, випискою з історії хвороби № 8505, медичним висновком від 20.11.2013 року. Причиною професійного захворювання, згідно акту від 18.12.2013 року, встановлено: «…недосконалість технологічних процесів при підземному видобутку кам'яного вугілля, тривала дія в процесі трудової діяльності в підземних умовах на організм важкої фізичної праці». Також, відповідно до довідки «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках» № 130995 від 09.01.2014 року, йому первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання, йому була заподіяна значна моральна шкода, яка полягає в наступному. Він втратив працездатність та став інвалідом третьої групи. Після того, як він отримав професійне захворювання, він вимушений періодично проходити курси лікування у медичних закладах, оскільки отримані захворювання також призвели до того, що в нього виникли побічні захворювання, які з часом прогресують і не дають йому змоги вести звичне та повноцінне життя. Все це він вважає наслідками тих захворювань, які він отримав за час роботи в вугільній промисловості. Внаслідок отриманого професійного захворювання в нього певні життєві труднощі. Він постійно відчуває підвищену втомлюваність та слабкість, тому довгий час не може знаходитись у напруженні. Поряд з цим, він постійно відчуває біль у спині, зовсім не може піднімати важкі речі. Іноді йому навіть тяжко встати з ліжка або просто зав'язати шнурки на взутті. Щоб просто нахилитися, він докладає немалі зусилля, бо біль відразу дає про себе знати. Звичайна робота вдома стала для нього непосильною. Почуття власної безпорадності приносить йому фізичні і моральні страждання, принижує його достоїнство. В даний час йому стає все важче знаходити в собі сили для боротьби з наслідками отриманих захворювань, що підвищує його дратівливість і як наслідок тягне за собою постійно подавлений та пригноблений стан. Все це потребує від нього додаткової організації укладу його життя, що суттєво його змінює та спричиняє йому моральні страждання, доповнюючи думками про те, що він вже ніколи не зможе вилікуватися та вести повноцінне життя, а він так і залишиться на все життя інвалідом. До теперішнього часу йому було відшкодовано лише розмір матеріальної шкоди, завданої професійним захворюванням, що не може вважатись повним відшкодуванням шкоди в розумінні вимог Конституції України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, що заподіяли втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів України. Тому, просив задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.
Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності та підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений, надав заперечення щодо заявлених позовних вимог, у яких зазначив наступне. ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав. ОСОБА_1 дійсно є інвалідом третьої групи у зв'язку з професійними захворюваннями, отриманими за період роботи на підприємствах вугільної промисловості. Згідно трудовій книжці та акту за формою П-4 позивач працював в професіях «ГР по РГВ», «прохідник» і «ГРОЗ». Висновком МСЕК від 09.01.2014р. позивачу первинно встановлена втрата профпрацездатності 40% з терміном переогляду через один рік, тобто до 09.01.2015р. Необхідно звернути особливу увагу на те, що позивач працював на декількох шахтах вугільної промисловості, умови праці на яких і послужили причиною професійного захворювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: актом за формою П-4 про розслідування професійного захворювання (п.13, п. 16 і п. 17), медичний висновок ВЕК № 2677/2221 від 26.11.2013 р.. Факт роботи на декількох підприємствах вугільної промисловості підтверджує і сам позивач у своїй позовній заяві. Згідно вищевказаних документів і трудовій книжці позивач працював на наступних підприємствах вугільної промисловості: 2 роки 6 міс. - на шахті «Бутівка» ПАТ «Макіїввугілля»; 9 років 11 міс. - на Орендному підприємстві Шахта ім.О.Ф.Засядька; і 8 років 10 міс. - на шахті «Щегловська-Глибока» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас». Оскільки, професійне захворювання виникає і розвивається протягом довгого періоду роботи на підприємства вугільної промисловості, відповідальними у розвитку даного захворювання слід вважати всі ті підприємства, де умови праці характеризувалися підвищеною запиленістю на робочих місцях. І акт розслідування профзахворювання за формою П-4 від 18.12.2013р., і протокол засідання ВЕК № 2677/2221 від 27.11.2013р., і медичний висновок ВЕК № 2677/2221 від 26.11.2013р., підтверджують, що причиною профзахворювання, яке за твердженням позивача призвело до його моральних страждань, є умови праці всіх перерахованих підприємств. Таким чином, згідно зі ст. 1188 ЦК України, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, в даному випадку пропорційно відпрацьованому часу на кожному підприємстві вугільної промисловості. Відповідальність всіх шахт, на яких працював позивач, виходячи із загального стажу роботи на шахтах - 21 рік та стажу його роботи на кожній із шахт, може бути розподілена таким чином: ПАТ «Макіїввугілля» шахта «Бутівка» -12%; ПАТ шахта ім. А. Ф.Засядько - 4 7%; ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» шахта «Щегловська-Глибока» - 41%. Таким чином, сума, що підлягає стягненню з відповідача у відшкодування моральної шкоди, за умови його доведеності не може перевищувати 4920грн. Сума, заявлена позивачем, як компенсація моральної шкоди у розмірі 13154грн., не є обґрунтованою і не відповідає ступеню відповідальності відповідача. Надані позивачем докази, а саме виписка з акта огляду МСЕК, не може бути достатнім доказом, який свідчив би про наявність у позивача факту моральної шкоди пов'язаного саме з професійним захворюванням, а не з тими численними супутніми захворюваннями, про які говорять медичні документи, докладені позивачем до позовної заяви. Довідка МСЕК лише підтверджує ступінь втрати профпрацездатності, наявність групи інвалідності, потреба в додатковій соціальній допомозі, медикаментозному лікуванні. Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009р., в повноваження МСЕК не входить встановлення або підтвердження факту моральної шкоди інваліда або особи, якій встановлено та чи інша ступінь втрати профпрацездатності. Вищий Спеціалізований Суд України провівши Аналіз судової практики по справах про відшкодування моральної шкоди 26.03.2012р., звертає увагу на те, що заподіяння моральної шкоди в спірних правовідносинах відповідно до вимог законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, і тому має доводитися і сам факт заподіяння моральної шкоди, і його розмір. З тих же підстав не може служити достатнім доказом по справі Акт за формою П-4, який згідно з «Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ № 1112 від 25.08.2004р., є нічим іншим як результатом роботи комісії з розслідування професійного захворювання, в повноваження якої відповідно до п.78 зазначеного «Порядку ...» також не входить встановлення факту моральної шкоди потерпілого у зв'язку з професійним захворюванням. Доведенню підлягають ті обставини (крім встановлених ст.61 ЦПК), які мають істотне значення для прийняття рішення, і за якими у сторін виник спір. Так, позивач вимагаючи відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинен довести наявність цієї шкоди, тобто негативні зміни його психічного стану, негативні наслідки, які виникли в зв'язку з отриманим професіональним захворюванням. Крім того, згідно з вимогами ст.237-1 КЗпП України, на яку посилається позивач, обов'язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду працівникові виникає тільки за умови, що моральні страждання або втрата працівником нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушення законних прав працівника. Стягнення з роботодавця морального збитку при відсутності такої умови є незаконним. З боку відповідача не мали місце порушення законних прав позивача. Позивача було допущено до роботи, яка йому не була протипоказана відповідно до медичного висновку, він був навчений в навчальному пункті роботодавця, перед тим як приступити до роботи, був забезпечений необхідним спецодягом, засобами індивідуального захисту та інструментом, з ним проводилися всі види інструктажів, проходив щорічні медичні огляди, надавалася можливість проходження профілактичного лікування в санаторії-профілакторії підприємства, при вступі на роботу був повідомлений про умови праці, що підтверджує його особистий підпис на особистій картці форми Т-2. Таким чином, відповідач виконав всі вимоги ст. 5, 8 та інші ЗУ «Про охорону праці», і не порушив права працівника, передбачені ст.5-8 зазначеного Закону. Отже, в силу норми ст. 23 71 КЗпП України, якщо немає порушення законних прав працівника, то і немає підстави для відшкодування роботодавцем моральної шкоди. Позовні вимоги про стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу також відповідачем не визнаються з наступних підстав. Згідно з нормами чинного законодавства у предмет доказування у справі входять і склад, і розмір таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Документи, які не відповідають встановленим вимогам, неприпустимі. Згідно з наказом Держкомстату України № 186 від 09.06.2008р., Наказу Мінстату від 15.02.96р. № 51, якими і була затверджена форма прибуткового касового ордера і квитанції до нього № КО-1, квитанція повинна мати номер, під яким вона зареєстрована в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форма N КО3). Квитанція, яка не відповідає вимогам до її видачі та оформлення, не може бути прийнята судом як доказ витрат позивача. Крім того, до складу витрат включаються тільки фактично сплачені стороною витрати. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Крім того, з копії наданої суду квитанції не випливає, що ці витрати понесені позивачем безпосередньо при розгляді справи в суді у відкритому судовому провадженні. Витрати позивача до відкриття судом провадження у справі (консультації, складання позовних заяв тощо) і після його закінчення відшкодуванню з відповідача не підлягають. На підставі вищевикладеного, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі /а.с. 34-36/.
Ухвалою суду від 04.06.2014 року до участі в справі в якості третіх осіб залучені ДП «Макіїввугілля» і ПАТ «Шахта ім.. О.Ф. Засядько».
Представник третьої особи ДП «Макіїввугілля» до судового засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений.
Представник третьої особи ПАТ «Шахта ім.. О.Ф. Засядько» просив розглянути справу в його відсутності, надав заперечення щодо заявлених позовних вимог, у яких зазначив наступне. З зазначеними вимогами ПАТ "Шахта ім.О.Ф.Засядька" не погоджується та вважає необґрунтованими позовні вимоги з наступних підстав. Так, ОСОБА_1 працював на ПАТ "Шахта ім.О.Ф.Засядька" з 02.03.1995р. по 21.02.2005р. гірником. Як йдеться в позовній заяві, в наслідок професійного захворювання був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 18.12.2013р. Дійсно, підставою для встановлення втрати професійної працездатності є акт розслідування хронічного професійного захворювання, а підтвердженням ступеня втрати професійної працездатності є довідка МСЕК. Так, згідно з довідкою МСЕК від 09.01.2014р позивачу встановлено 40% ступеню втрати професійної працездатності. Посилання позивача на довідку МСЕК, в якій визначається ступінь втрати професійної працездатності ніяким чином не є доказом спричинення моральної шкоди. Більш того, довідка МСЕК є підставою для отримання страхових сум та медикаментозного, амбулаторного лікування, що проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Також відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами від 25.05.2001р., « ...під моральної шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб...», «...моральна шкода може полягати,...у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні спілкування з оточуючими людьми, у настанні інших негативних наслідків». Тому, вважають, що позивач не надав ніяких доказів спричинення моральної шкоди та не довів якими саме неправомірними діями або бездіяльністю було спричинено йому моральні страждання. Документи, на які він посилався, не можуть бути єдиним доказом заподіяння моральної шкоди. На підставі вищевикладеного, просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі /а.с.53-54/.
Суд, дослідив представлені у справі докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 працював на шахтах вугільної промисловості, має загальний стаж понад 24 років, у тому числі і за професією ГРОЗ 5 розряду. Буз звільнений 22.01.2014р. за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я. /а.с. 7-8/
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.12.2013 року. складеному підприємством «Шахта «Щегловська-Глибока» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ОСОБА_1 отримав хронічне професійне захворювання під час роботи в підземних умовах праці, піддавався комплексу шкідливих виробничих факторів: пил фіброгенної дії, шум, локальна вібрація, важка і напружена праця /а.с. 10-11/.
Висновком МСЕК № 130995 від 09.01.2014 року ОСОБА_1 первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності з переосвідченням 09.01.2015 року та третя група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. /а.с. 9/.
Згідно зі ст.. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року, в редакції від 05.06.1996р., відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівника, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки відділення Фонду на час виникнення спірних правовідносин у зв'язку зі зміною спеціального закону не може відповідати за завдану моральну шкоду, то в разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах , встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки підприємство не забезпечило безпечних умов праці своєму робітнику ОСОБА_1, у зв'язку з чим він отримав хронічне професійне захворювання та йому встановлено втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з відповідача - підприємства.
Доводи представника позивача про необхідність визначення розміру відшкодування моральної шкоди з кожного з підприємств, де позивач працював і умови праці вплинули на виникнення в нього професійного захворювання, є безпідставними.
Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло під час роботи на «Шахта «Щегловська-Глибока» ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».
Відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок виявленого професійного захворювання, декількома підприємствами, праця на яких вплинула на виникнення у потерпілого цього професійного захворювання, не передбачено діючим законодавством.
У п.9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодуванні моральної /немайнової/ шкоди» №4 від 31.03.1995р. /з змінами і доповненнями/ вказано, що розмір моральної /немайнової/ шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Судом встановлено, що втрата працездатності та здоров'я порушило нормальні життєві стосунки позивача, потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, який відчуває фізичні болі, не може продовжувати активне особисте життя.
Визначаючи розмір моральної шкоди, та керуючись ст.. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, його стан здоров'я, що потребує подальшого лікування і не може бути відновлений, неможливість у зв'язку з чим виконувати роботу за професією в шахті і в повній мірі забезпечувати себе, наслідки ушкодження здоров'я, засади розумності, виваженості та справедливості, і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, частково, стягнув з підприємства 12000 грн.
Враховуючи вимоги ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача: на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.; на користь позивача витрати в розмірі 400 грн. по наданню правової допомоги з складання позовної заяви що відповідає ст. 1 Закону України від 20.12.2011р. №4191-УІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Керуючись ст. ст. 10,11,60,88,212-215, 225-226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 12 000грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 400грн.
Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя М.О. Попшой