УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„5" грудня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Кукурудза Б.І., Вакарук В.М.
секретаря Шпилик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 8 вересня 2006 р.,-
встановила:
Рішенням Долинского районного суду від 08.09. 2006 р. задоволено позов ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд не звернув увагу, що право на звернення з таким позовом відповідно до ст. 405 ЦК та ст. 163 ЖК України має власник житла. ОСОБА_1 не є власницею АДРЕСА_1, оскільки цей будинок самовільно побудований її, відповідачки, батьком. Згідно погосподарських книг за ОСОБА_3 числилось два будинки-1918 р. та 1964 р. будівництва. Позивачка згідно свідоцтва про право на спадщину є тільки власницею старого будинку. Будинок, побудований її батьком, на даний час не узаконений, хоча на нього відкрито окремий погосподарський номер. Суд, не врахував, що до самовільно збудових жилих будинків не виникає прав і обов"язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди, а тому безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 Крім того, суд не звернув увагу, що вона в спірному будинку не проживає з поважної причини, оскільки її спочатку просила про це сама позивачка, а пізніше в зв"язку із перешкодами останньої. З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апелянт ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги в судовому засіданні апеляційного суду підтримала з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обгрунтованість рішення суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, зокрема, установлених ч.1, ч.4 ст. 71 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.1992 року належить житловий будинок в с. Яворів Долинського району. Згідно записів в погосподарських книгах за 2001-2006 р. даний будинок, що знаходиться
Справа №22-ц-1436/2006р. Головуючий у І-інстанції Андрусів І.М.
Категорія 2/5 Доповідач Мелінишин Г.П.
під АДРЕСА_1, зареєстрований під особовим рахунком НОМЕР_1. У вказаному будинку зареєстрована також відповідачка та двоє її неповнолітніх дітей, яка прописана в дане приміщення на умовах найму 25.03.1992 р. (а.с. 9, 10-12).
В судовому засіданні з"ясовано, що відповідачка понад встановлені законом строки без поважної причини не проживає в спірному приміщенні. Наведена обставина підтверджується актами сільської ради (а.с. 6-8, 25), довідкою про навчання її дітей в Долинській ЗОШ НОМЕР_2, поясненнями свідків ОСОБА_4, частково поясненнями самої відповідачки, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Посилання апелянта на поважність причин її непроживання в спірному будинку не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджується об"єктивними доказами. Як видно з висновку щодо розгляду заяви ОСОБА_2 (а.с. 15) вона з приводу перешкод в користуванні жилим приміщенням зверталась тільки в березні 2006 p., тоді як інших доказів цього суду представити не змогла.
Колегія суддів не приймає також до уваги і твердження апелянта про те, що позивачка не має права вимоги, оскільки не є власницею спірного будинку та що цей будинок побудований її, відповідачки, батьком. Наведена обставина спростовується свідоцтвом про право на спадщину (а.с. 5), даними погосподарських книг, іншими письмовими доказами.
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що відповідачка втратила право на користування житлом в АДРЕСА_1, а тому обгрунтовано з цих підстав задовольнив позов ОСОБА_1
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 8 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.