Справа № 202/5525/14-ц

Провадження № 2/202/4227/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 червня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Голобородько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 04 вересня 2010 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на побудову сімейних відносин, внаслідок чого втрачене почуття любові та поваги, припинені шлюбні відносини та ведення спільного господарства останні два роки, а сторони пов'язані спільним побутом з іншими особами. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просила шлюб розірвати.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи позивач в судове засідання не з'явилася, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав, вказавши, що спільне господарство з відповідачем не ведуть та проживають окремо з грудня 2012 року.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у нотаріально посвідченій заяві від 30 квітня 2014 року клопотав про розгляд справи про розірвання шлюбу у його відсутності, визнаючи позовні вимоги у повному обсязі..

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04 вересня 2010 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис №394 та підтверджується свідоцтвом про шлюб в копії (а.с. 5). Сторони є батьками, народженої у цьому шлюбі дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, наявним в матеріалах справи в копії (а.с. 6).

Сімейне життя не склалося на ґрунті побутових проблем, різні характери, погляди на сімейні стосунки, через що шлюбні стосунки між сторонами остаточно припинені з грудня 2012 року, з цього ж часу сторони спільне господарство не ведуть та проживають окремо. Спір з приводу поділу сумісного майна подружжя відсутній, як і врегульовано за спільною згодою сторін питання проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 матір'ю (позивачем).

Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, заперечення як позивача, так і відповідача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.

Судові витрати у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 04 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис №394 - розірвати.

Після розірвання шлюбу повернути ОСОБА_1 прізвище - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко