УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Ясеновенко Л.В., Соколовського В.М.,
секретаря Сем"янчук С.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти виконкому Калуської міської ради, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів НОМЕР_1 м. Калуша про скасування рішень атестаційних комісій та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 27.09.2006 року, -
встановила:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.09.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління освіти виконкому Калуської міської ради, ЗОШ І-ІІІ ступенів НОМЕР_1 м. Калуша про скасування рішень атестаційної комісії від 03.04.2001 року, 07.05.2001 року та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та не грунтуються на вимогах закону. Суд безпідставно вважав рішення атестаційної комісії НОМЕР_1 від 03.04.2001 року та відповідної комісії управління освіти міськвиконкому від 07.05.2001р. законними, не врахувавши, що вона фактично позбавлена вищої категорії в зв"язку із зверненням до суду щодо оскарження дій директора СІЛ НОМЕР_1.
При встановленні їй кваліфікаційної категорії „вихователь другої категорії"" не враховано, що вона видала дві сотні методичних рекомендацій на професійну тематику, опублікувала в пресі декілька десятків заміток та статтей, за її сценарієм проведено десятки тематичних зустрічей та святкових вечорів. Також не враховано, що вона не була присутньою на засіданні атестаційної комісії управління освіти в зв"язку з перебуванням на лікуванні. А отже таке рішення прийнято фактично без обговорення її виховних заходів та без перевірки її роботи. З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до ст.54 Закону України „Про освіту", ст.ст.24, 27 Закону України „Про загальну середню освіту" передбачено вимоги до педагогічних працівників та вставновлено проведення атестації цих працівників з метою активізації їх творчої професійної діяльності, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної праці.
Справа № 22-Ц-1399 /2006р. Головуючий у 1 інстанції Бердан Н.В.
Категорія 66 Доповідач Мелінишин Г.П.
Згідно п. 1.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України атестація здійснюється на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації педагогічної майстерності, результатів їхньої педагогічної діяльності шляхом проведення контрольних робіт, „зрізів знань учнів", тестування; відвідування уроків, позакласних заходів, здійснення аналізу освітнього процесу в загальноосвітніх закладах з урахуванням думки батьків, учнів та вихованців.
Судом встановлено, що з метою проведення атестації педагогічних працівників ЗОШ НОМЕР_1 згідно наказу відповідача від 01.09.2000 року НОМЕР_2 було створено атестаційну комісію, затверджено графік проведення атестації, який вивішено на дошці оголошень, складено відповідні атестаційні листи, з якими ознайомлено педагогічних працівників. ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення відмовилась, про що складено відповідний акт (а.с.142 т.2).
Як вбачається із рішення атестаційної комісії ЗОШ І-ІІІ ступенів НОМЕР_1 від 03.04.2001 року ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді вихователя групи продовженого дня та встановлено кваліфікаційну категорію „вихователь другої категорії"". Таке ж рішення прийнято 07.05.2001 року атестаційною комісією управління освіти виконкому Калуської міської ради.
Судом з"ясовано, що атестація вихователя групи продовженого дня ОСОБА_1 здійснювалася на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації педагогічної майстерності, результатів її педагогічної діяльності шляхом відвідування групи продовженого дня, виховних заходів, занять, здійснення аналізу освітнього процесу з урахуванням думки батьків, учнів та вихованців. В результаті проведення цих заходів було встановлено порушення режиму роботи, низький рівень підготовки заходів, порушення методики проведення занять, заходи планувалися непродумано, поверхнево, їх зміст не відповідав віковим особливостям учнів, не носив виховного значення.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, поясненнями представників відповідачів, витягами з протоколів засідання методоб"єднання вихователів групи продовженого дня м. Калуша від 14.12.2000 року, протоколом засідання членів атестаційної комісії НОМЕР_3 від 19.02.2001 року, протоколом засідання педагогічної ради НОМЕР_4 від 26.03.2001 року, іншими письмовими доказами (а.с. 124, 126 т.2).
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що кваліфікаційну категорію „вихователь другої категорії" встановлено ОСОБА_1 правомірно, з дотриманням вимог закону. Не встановлено також порушень при вирішенні даного питання управлінням освіти міськвиконкому. А тому обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову за безпідставністю.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. А тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, суд помилково в мотивувальній частині рішення зіслався на необхідність поновлення позивачці строку звернення до суду, що пропущений з поважної причини. Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.4 постанови №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" при необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. Суд прийшов до висновку, що в результаті проведення атестації права ОСОБА_1 порушені не були і отже її позов є необгрунтованим, а тому з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на поновлення строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 27.09.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.