Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю., за участю позивача, відповідача та його представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно одержаних коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

13 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернулася в Рівненський районний суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просила стягнути з останньої на її користь безпідставно одержані кошти в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 06 серпня 2013 року вона усно домовилась з ОСОБА_4 про купівлю-продаж належного відповідачу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 2,5 тис. доларів США (20 тис. грн.).

На підтвердження вказаного наміру позивач виплатила відповідачу в рахунок часткової оплати вартості будинку 1000 доларів США, що еквівалентно 8000 грн., а відповідач власноручно написала розписку від 06.08.2013 року, якою підтвердила про одержані від позивача кошти в розмірі 1000 доларів США, як завдаток за продаж будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

_______________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/1389/2014 Головуючий у 1 інстанції : Красовський О.О.

Доповідач : Григоренко М.П.

В наступному з'ясувалось, що відповідач не має права власності на цей будинок, так як мала ще здійснити оформлення цього свого права в порядку спадкування і не на цілий будинок, а лише на його частку, що становить 64/100. В зв'язку з чим вона, ОСОБА_2, 08.08.2013 року відмовилася від придбання будинку та попросила ОСОБА_4 повернути їй грошові кошти в сумі 1000 доларів США, однак остання відмовилася повертати їй кошти, покликаючись на те, що кошти одержані нею як завдаток, який не повертається.

Із цих підстав просила позов задовольнити.

Рішенням Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2, пославшись на обставини, які не є та не можуть бути доказами у даній справі.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1000 доларів США, що складає у гривневому еквіваленті 12000 грн., в рахунок раніше сплаченого авансу, а також судові витрати по справі.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідач та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передані позивачем відповідачці кошти у сумі 1000 доларів США є завдатком, порушення зобов'язання сталося з вини позивача-боржника, а тому відповідно до ст. 571 ЦК України завдаток повинен залишитися у відповідачки-кредитора.

Проте, на розсуд колегії суддів, рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року підлягає скасуванню у зв'язку зі невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, забезпечувальне зобов'язання є похідним від основного зобов'язання сторін.

Виходячи з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Судом безспірно встановлено, що попередній договір та договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, у встановленій законом формі між сторонами не укладався.

Не було укладено ними у належній формі і правочину про забезпечення основного зобов'язання завдатком.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу за вже укладеним зобов'язанням, і способом забезпечення виконання цього зобов'язання.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і відповідно до ст. 1212 ЦК України повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин сторін правил ст. 571 ЦК України є неможливим, оскільки передані позивачем відповідачу кошти не були завдатком.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав робити висновок про те, що передані позивачем відповідачці кошти у сумі 1000 доларів США були завдатком.

Відповідачка визнала факт отримання зазначених коштів від позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_2 щодо повернення відповідачем авансу, в розмірі 1000 доларів США, підлягають задоволенню.

З огляду на те, що на час ухвалення апеляційним судом Рівненської області рішення у даній цивільній справі офіційний курс Національного банку України щодо гривні до долара США становив 11 грн. 82 коп. за 1 долар США., тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 820 грн., а також 365 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 11 820 грн., в рахунок повернення раніше внесеного авансу, а також 365 грн.40 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Рожин Ю.М.