^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22 ц-1408\2006р.                 Головуючий у першій

Інстанції Пузіна В.І.

Категорія 14                             Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року  колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого   - Володіної Л.В.

суддів        - Птіціної В.І., Колбіної Т.П.

при секретарі - Федоніні Є.О.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від ЗО серпня 2006 року та . додаткове рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного  утримання, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2004 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, укладеного 31 липня 1996 року між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_6, і ОСОБА_2, з тих підстав, що відповідачка не виконувала умови договору.

У зв'язку із смертю 05 березня 2005 року позивача ОСОБА_6, ухвалою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 листопада 2005 року до участі в справі залучені її правонаступники ОСОБА_1 і ОСОБА_5.

Рішенням місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від ЗО серпня 2006 року позов задоволений.

Додатковим рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 листопада 2006 року вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі на рішення місцевого суду від ЗО серпня 2006 р. відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.6 ст. 205 ЦПК України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Також просить скасувати додаткове рішення суду від 16 листопада 2006 p., як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи,  судова колегія вважає, що апеляційні скарги   підлягають   задоволенню, рішення  суду  -  скасуванню  з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору довічного утримання суд виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 з грудня 2002 року по день звернення позивача до суду (липень 2004 року) а також і після цього, не виконувався п.4 договору довічного утримання, укладеного 31.07.1996 року між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_6, і ОСОБА_2.

З такими висновками суду не може погодитись судова колегія оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, зроблені з порушенням норм матеріального права.

Згідно із ст.744 ЦПК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до умов договору довічного утримання ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язалася за це довічно повністю її утримувати, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберігши в її безкоштовному користуванні квартиру. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами у розмірі мінімальної заробітної плати (п.4,5 Договору, аркс.с.16).

Згідно з п.6 вказаного договору довічного утримання, він може бути розірваним за згодою сторін, у зв'язку з невиконанням його умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - в судовому порядку.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_6, які були надані нею в ході розгляду справи в суді першої інстанції (арк.с.170 зворот), вона сама відмовлялася від виконання умов договору, проте потребуючи допомоги в життєдіяльності, платила за її надання 20 грн. ОСОБА_8 - матері ОСОБА_1. Також ОСОБА_6 відмовлялася і від грошового забезпечення з боку відповідачки, яке вона намагалася їй надавати, направляючи на адресу ОСОБА_6 грошові перекази.

Обставини відмови ОСОБА_6 від надання їй допомоги з боку ОСОБА_2 та бажанням останньої її надавати, підтверджуються також матеріалами справи, зокрема: листом ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6 від 26.07.2002 р. (арк.с.53), заявою ОСОБА_2 на адресу завідуючого міської поліклініки № 1 (арк.с.105), заявою на адресу Начальника Ленінського РВ УМВС України в місті Севастополі (арк.с.106), зверненням в РЕП-17 (арк.с.107), а також копіями чеків про поштові перекази з доставкою їх ОСОБА_6 до дому. (арк.с. 110-115).

Посилання на покази свідків які вказували, що допомагали ОСОБА_6 в забезпеченні її життєдіяльності, не можуть свідчити про невиконання відповідачкою умов договору, оскільки така допомога була періодичною і добровільною.

Таким чином відмова позивача в одержанні від відповідача будь-якої допомоги для забезпечення своєї життєдіяльності, а також грошового забезпечення, передбаченого умовами договору, не може бути підставою для визнання невиконання ОСОБА_2 умов угоди і розірвання договору довічного утримання.

Вищевказаним обставинам суд належної оцінки не дав, прийняв рішення  без  врахування  фактичних  обставин,  що  тягне  за  собою скасування  рішень  з  ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від ЗО серпня 2006 року та додаткове рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 листопада 2006 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі по 150 грн. 19 коп. з кожної.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.