^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22ц-1399/2006 р.                                                    Головуючий

у 1 інстанції Дудкіна Т.М.

Категорія   40                                                                         Доповідач апеляційної

інстанції  Птіціна В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя  в складі:

головуючого   - Сундукова В.М.

суддів        - Птіціної В.І., Зотова B.C.

при секретарі - Будукіній 0.0.

за участю адвоката позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Єремєєвої Н.В. та

Подліпаєва Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Морського Гідрофізичного інституту Національної Академії Наук України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Морського Гідрофізичного інституту НАН України на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача МГІ НАН України з вимогами про поновлення його на роботі на посаді наукового співробітника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2006 року по день поновлення на роботі.

Вимоги мотивовані тим, що він перебував у трудових відносинах з Морським Гідрофізичним інститутом НАН України з жовтня 197 4 року і працював на посаді наукового співробітника. Наказом НОМЕР_1 він був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України 31 березня 2006 року. Вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку з чим просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача  середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 жовтня 2006 р. позов задоволений. Ухвалено поновити ОСОБА_2 на посаді наукового співробітника з 1 квітня 2006 року, стягнути з МГІ НАН України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11045,45 грн., за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі МГІ НАН України просить рішення суду скасувати, в задоволені позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Суд виходив з того, що при звільненні позивача мало місце порушення ст. 4 9-2 КЗпП України.

З  такими  висновками  судова колегія   погодитися   не   може, оскільки вони суперечать  фактичним обставинам справи  та  наданим доказам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем і працював на посаді наукового співробітника відділу контактних методів досліджень.

31 березня 2006 року згідно з наказом НОМЕР_1позивач був звільнений з роботи за п.1 ст. 4 0 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 0 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації... установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з наказом № 1 „ОС" від 18.01.2006 р. „Про реорганізацію наукових структурних підрозділів МГІ НАН України" на підставі Постанови Президії НАН України № 318 від 08.12.2004 р. та рішення Наукової ради МГІ НАН України від 27.10.2005 p., прийнято рішення про створення трьох та розформування чотирьох наукових структурних підрозділів, у тому числі і відділу контактних методів досліджень, в якому працював позивач (арк.с.23).

Згідно з ч.1 ст. 4 9-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказом № 10/вк від 23 січня 2006 р. „Про зміни в реорганізації виробництва та праці та майбутнім звільненням працівників", відділу кадрів було доручено попередити співробітників підлягаючих розформуванню відділів про звільнення 31 березня 2006 р. у зв'язку зі скороченням штату за п.1 ч.1 ст. 4 0 КЗпП України та запропонувати працівникам вакантні посади (арк.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як і інші працівники, 26.01.2006 р. був попереджений про майбутнє звільнення, але від підпису відмовився, про що був складений відповідний акт (арк.с.62,63).

Частина 2 ст.49-2 КЗпП України передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається з акту від 26.01.2006 р. (арк.с.64) працівникам, яким належало звільнення, були пропоновані вакантні посади, які на той час мали місце, інженера 2 категорії служби головного інженера, електромонтера 5 розряду, газоелектрозварника 3 розряду, слюсаря -сантехника 4 розряду, на які заяви про переведення, у тому числі від позивача, не надходило.

Судова колегія приймає до уваги вказаний акт, оскільки він складений 26.01.2006 р. тими же особами та при тих же обставинах, що й акт про відмову позивача від підпису в ознайомленні з наказом про майбутнє звільнення (арк.с.63), який судом першої інстанції був прийнятий до уваги як доказ належного попередження позивача про звільнення.

Як вбачається з Переліку змін в штатному розкладі МГІ від 01.03.2006 p., складеному на підставі наказу № 10/вк від 23.01.2006 p., вакантні посади провідного спеціаліста, провідного інженера, інженера 1 категорії, техніка 1 категорії, діловода юридичної служби, були скорочені (арк.с.183) у зв'язку з чим не пропонувалися позивачу.

Вказані обставини судом першої інстанції до уваги не прийняті.

Указані в Переліку від 01.02.2006 р. посада провідного спеціаліста групи організації і впровадження НТР (арк.с.178) і провідного інженера групи організації і впровадження НТР (арк.с.181) являються однією і тією же посадою, яка відповідно до посадової інструкції передбачає пізнання нормативних актів про діяльність науково-дослідницьких кораблів, порядок укладення і виконання господарських угод, в тому числі і угод фрахту, економіку і організацію діяльності морського транспорту і т.д.

Як вбачається із трудової книжки позивача, його спеціальність (інженер-електрик) не відповідає цій посаді, у зв'язку з чим вона йому обґрунтовано не пропонувалась.

Судова колегія приходить до висновку, що при звільненні ОСОБА_2 всі вакантні посади, які мались в наявності в період звільнення, були йому пропоновані. Інші вакантні посади не могли йому бути пропоновані, так як він не має належної спеціальності і кваліфікації.

При такому положенні судова колегія вважає, що звільнення позивача ОСОБА_2 проведено з дотриманням вимог ст.ст.40 п.1, 49-2 КЗпП України, тому підстав для задоволення його позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Морського Гідрофізичного інституту Національної Академії Наук України задовольнити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 16 жовтня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Морського Гідрофізичного інституту Національної Академії Наук України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.