ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
20 червня 2014 р. Справа № 802/1347/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача: Бойка А.М.,
третьої особи: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентсва у Вінницькій області (далі - ГУ Держземагенства у Вінницькій області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 06.03.2014 року звернулась до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Однак, листом від 15.04.2014 року № 31-2-0.3-3348/2-14, відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Свою відмову відповідач мотивував тим, що з аналогічним клопотанням до відповідача звернулась інша особа якій було погоджено надання відповідного дозволу. Позивач просить суд визнати таку відмову відповідача протиправною, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 06.03.2014 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з земель запасу сільськогосподарського призначення.
Ухвалою суду від 23 травня 2013 року ( а.с. 47 ) до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4)
Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача щодо позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях (а.с. 61-62), та просив відмовити в задоволенні позову. Окремо зазначив, що 07.03.2014 року до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області звернулась інша особа, яка до цього часу використовувала дану земельну ділянку на підставі тимчасової угоди, укладеної з сільською радою, і цій особі була надана перевага щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.
Третя особа та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки визнані судом неповажними ( а.с. 52, 53 ).
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, встановив наступне.
14.01.2014 року позивач звернулась до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Зазначене клопотання зареєстроване в ГУ Держземагенства у Вінницькій області 14.01.2014 року (а.с. 11).
Листом №31-2-0.3-1133/2-14 від 11.02.2014 року головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства у зв'язку з неподанням інформації про кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а також відсутністю обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Разом з тим, позивачу запропоновано подати на розгляд до головного управління Держземагенства у Вінницькій області клопотання, яке відповідає чинним нормам законодавства (а.с. 13).
07.03.2014 року позивач повторно звернулась до відповідача з клопотанням від 06.03.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яке було зареєстровано відповідачем 07.03.2014 року за № №31-3338/0/1-14 (а.с. 14).
Листом № 31-2-0.3-3348/2-14 від 15.04.2014 року головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Обгрунтовуючи свою відмову відповідач зазначив, що на час звернення позивача з вищезазначеним клопотанням, в головному управлінні Держземагенства у Вінницькій області перебувало на розгляді клопотання іншої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (а.с. 15).
Відповідач вважає вказану відмову протиправною, в зв"язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги ).
Відповідно до п. «в » ч.1 ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатись із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно до ч.2 ст. 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватись в оренду громадянам та юридичним особам України. Згідно ч. 7 зазначеної статті встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Частиною 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Крім того, частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року №40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 року за №260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Відповідно до ч.3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 ЗК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до ГУ Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду 07.03.2014 року. Зазначене клопотання зареєстроване в ГУ Держземагенства у Вінницькій області 07.03.2014 року за №31-3338/0/1-14 ( а.с. 64 ).
Однак, судом встановлено, що того ж дня (07.03.2014 року) ГУ Держземагенства у Вінницькій області зареєстровано клопотання ОСОБА_4, в якому останній просить надати дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 175,399 га на території Пасинківської, Копистиринської та Носиківської сільських рад Шаргородського району Вінницької області із земель запасу сільськогосподарського призначення з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства (а.с. 31). Зазначене клопотання зареєстроване в ГУ Держземагенства у Вінницькій області 07.03.2014 року за №31-3319/0/1-14 ( а.с. 31 ).
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, розглядаючи клопотання та надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі (ОСОБА_4), яка першою звернулась до Держземагенства з відповідною заявою, головним управлінням було також враховано, що вказана особа до цього часу використовувала дану земельну ділянку на підставі тимчасової угоди, укладеної з сільською радою.
На підтвердження вищезазначених обставин відповідачем в судове засідання була надана довідка за №333 від 10.04.2014 року, видана виконавчим комітетом Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, згідно якої ОСОБА_4 дійсно орендував на території Копистиринської сільської ради землі резервного фонду у 2012 року загальною площею 30 га ріллі, у 2013 році 35 га ріллі (а.с. 34 - 44).
Оскільки Головним управлінням під час розгляду клопотань в порядку черговості їх надходження, було надано дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 37,3 га на території Копистиринської сільської ради Шаргородського району ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, оскільки, в даному випадку, задоволення клопотання ОСОБА_1 на розробку документації призвело б до порушення прав та інтересів ОСОБА_4, якому вже було погоджено надання відповідного дозволу.
Суд зауважує, що твердження представника відповідача, що клопотання гр. ОСОБА_4 було зареєстровано першим, а тому і розглядалось в порядку черговості першим, підтверджується номерами реєстрації клопотань гр. ОСОБА_4 (№31-3319/0/1-14 ) та гр. ОСОБА_1 (№31-3338/0/1-14 ), які зазначені на заявах ( а.с. 31, 64 ).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За сукупністю вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна