Справа № 22-2629                            оскаржуване рішення ухвалено під головуванням

Категорія 44                                                                                                      Грабика В.В.

Доповідач  Чорний В.І.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Чорного В.І.

Суддів: Глєбова І.К., Морозовського В.І.

При секретарі: Мазур Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за виконану роботу, з врахуванням індексу інфляції відсотків річних, пені та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 вересня 2006 року позов був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором підряду в сумі 795 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення його вимог оскільки судом неправильно застосовану норму матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, також судом допущено невідповідність своїх висновків обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений в усній формі договір підряду за яким ОСОБА_1 виготовив та пофарбував стелажі, двері. Виконану роботу на суму 795 грн. ОСОБА_2 прийняв 12.05.2003 р. та зобов'язався оплатити до 14.05.2003 року. Зазначені обставини підтверджуються накладною НОМЕР_1 та рахунком  НОМЕР_2 в яких крім іншого зазначений кошторис робіт, які мали проводитися і фактично були проведені. Однак, оплату прийнятого замовлення відповідач не провів.

Враховуючи викладене, суд дійшов підставного висновку, що позов в частині стягнення 795 грн. та моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки згідно ст. 345 ч. 1

Враховуючи викладене, суд дійшов підставного висновку, що позов в частині стягнення 795 грн. та моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки згідно ст. 345 ч. 1 ЦК (1963) замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором, а невиконання відповідачем договірних зобов'язань негативно відобразилося на матеріальний стан сім'ї позивача.

Доводи апелянта щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції, відсотків річних, пені являються безпідставними, оскільки для стягнення пені закінчився строк позовної давності за цією вимогою, а стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено договором підряду.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому немає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному проваджені до Верховного Суду України протягом двох місяців.