Справа №22-2620                                        оскаржуване рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 5                                                                          Бондаренко О.І.

Доповідач Чорний В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

6 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі: Головуючого: Чорного В.І. Суддів: Морозовського В.І., Оніщука В.В. При секретарі Мазур Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Він­ницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні по-грібом та стягнення моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінни­цької області про визнання рішення сесії сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та договору дарування незаконними, визнання права власності на май­но, -

встановила:

В жовтні 2002 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні погрібом, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку вересня 2002 року відповідачка зайняла погріб, який належить їй, розмістивши там свої овочі, фрукти, консервацію та інші продукти харчування, помі­няла замок на вхідних дверях, чим здійснює перешкоди в користуванні ним.

Через неправомірні дії відповідачки заподіяно моральну шкоду, яку оцінює позивач в 2000 грн. і також просить стягнути на її користь.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним договору дарування, свідоцтв про право власності на житловий будинок, мотивуючи свої вимоги тим, що під час розгляду даної справи їй стало відомо, що 22.05.2002 року Лука-Мелешківська сільська рада прийняла рішення НОМЕР_1 про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, яка є їх з позивачкою рідною матір'ю. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на будинок «А» веранду, погріб «п/г», шию погріба «м/н». Спірне будинковолодіння ОСОБА_3 21.06.2002 р. подарувала ОСОБА_2. При цьому ОСОБА_1 вважає, що прийнятим рішенням порушені її права, оскільки рішенням Вінницької райради НОМЕР_3  їй ви­ділена земельна ділянка площею 0,12 га і надано дозвіл на будівництво житлового будин­ку по АДРЕСА_1. Межі ділянки винесено в натурі, про що складено акт від 31.12.1984 року. На виділеній земельній ділянці були розташовані житловий будинок «1а» та сарай з погрібом «2а», які після закінчення будівництва підлягали знесенню. ОСОБА_1 вважає, що рішенням за НОМЕР_1 сільської ради у неї відібрано частину земельної ділянки та сарай, що підлягав зносу. Крім того вважає незаконним оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1, так як останній являється не житловим будинком, а сараєм.

В своїх доповненнях до позовної заяви ОСОБА_1 просила визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 НОМЕР_4, виданого виконкомом Лука-Мелешківської сільської ради част­ково недійсним, та визнати за нею право власності на погріб та 1/2 частину спірного будин­ку, посилаючись на те, що вона проживала в спірному будинковолодінні з 1948 року, тоб­то з моменту народження, що підтверджується записами в погосподарських книгах.

Вважає, що вона має право на частку в будинок АДРЕСА_1, оскі­льки його не втратила на підставі набуття власності на майно, яке належало колгоспному двору, тому також вважає, що видане свідоцтво про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_3 є частково недійсним, оскільки порушує її права як члена колгосп­ного двору.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні погрібом, який прилягає до будинкуАДРЕСА_1 та зобов'язати її забрати з погріба належні їй речі, овочі та фрукти.

В решті позову ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, невірно застосував норми матеріа­льного та процесуального права, а тому неправильно вирішив спір. Просить ОСОБА_1 ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вва­жає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Вище приведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції виконані.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд обгрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 набула права власності на погріб відповідно до договору дарування від 21.06.2002 року за яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарською будівлею, який знаходився в с. Лука-Мелешківська Вінницького району по АДРЕСА_1, а тому підставно зобов'язав ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні погрібом, який прилягає до будинку АДРЕСА_1. І при встановленні зазначе­них фактів суд не порушив норми процесуального права.

Крім того, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України при розгляді справи в апеля­ційній інстанції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи ОСОБА_1 заявляла вимогу про визнання рішення Лука Мелешківської сільської ради НОМЕР_1 від 22.05.2002 p., свідоцтва НОМЕР_5 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, договору дарування житлового будинку від 21.06.2002 року, визнання свідоцтва про право власності на житловий буди­нок АДРЕСА_1 Вінницького району НОМЕР_4 частково недійсним та про визнання права власності на погріб та 1/2 частину будинку із тих підстав, що вона як член колгоспного двору не втратила права на частку майна, що належало колгоспному двору. Із тих же підстав, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду.

Встановлено, що з 1969 року будинковолодіння стало робочим двором, що підтве­рджується випискою з погосподарської книги, довідкою Луки-Мелешківської сільської радиНОМЕР_7 архівною довідкою Вінницької райдержадміністрації НОМЕР_6. Власником будинку по АДРЕСА_1 являлась ОСОБА_3 і погріб, який знаходиться під даним будинком, також являвся її власністю. ОСОБА_1 прописана в будинку АДРЕСА_1, де проживає і по цей час.

Встановлено, що в 1984 році ОСОБА_3 виділила своїм дочкам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки розміром по 0,12га кожній, залишивши собі 0,21 га між цими ділянками. На виділені земельні ділянки сторони по справі побудували собі власні будин­ки в яких проживають на даний час.

ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до акту від 28.10.03 р. (а. с. 197), схематичного зображення, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 Згідно акту від 26.04.2004 року та схематичного зображення до нього (а. с. 194) спірний будинок АДРЕСА_1 знаходився на земельній ділянці ОСОБА_1

З технічного паспорту (а. с. 6-9) вбачається, що спірний будинок АДРЕСА_1 є жилим будинком.

За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають судовому захисту, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що буди­нок АДРЕСА_1 є господарською будівлею та відноситься до будинку АДРЕСА_1, що є складовою частиною майна колгоспного двору.

Також із наведених доводів ОСОБА_1 не вбачається, що вона являється членом колгоспного двору, оскільки відсутні основні признаки колгоспного двору, а саме спільне проживання та ведення спільного господарювання.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправи­льне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила: Апеляційну Скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.