Судове рішення #377988
Справа № 11 - 24/07

Справа № 11 - 24/07                                                        Головуючий у І інстанції Барчук В.М.

Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України                                                             Доповідач Пазюк О.С.

 

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                    12 січня 2007 року

Колегія суддів судової палати  в  кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:         Хомицького A.M.

суддів:                               Олексюка Я.М., Пазюка О.С.

з участю прокурора: Артиша Я.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель АДРЕСА_1українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, судимий

· Луцьким міським судом 11 квітня 1989 року за ст. 2294, ч. 2 ст. 2296 , ч. 2 ст. 42, ст. 14 КК УРСР на 3 роки позбавлення волі, звільнений 20.09.1990 року по відбуттю покарання;

· Луцьким міським судом 30 серпня 1991 року за ч. З ст. 140, ч. 2 ст. 2296, ч. 2 ст. 141, ст.ст.42, КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 14 КК України направлений на лікування від наркоманії;

· Луцьким міським судом 22 грудня 1995 року за ч. 2 ст. 2296 КК УРСР на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 14 КК України направлений на лікування від наркоманії. Звільнений 11 вересня 1997 року на підставі ст. З Закону України "Про амністію". Невідбутий строк покарання становить 6 місяців 11 днів;

· Луцьким міським судом 01 вересня 1999 року за ч. 2 ст. 2296, України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 14 КК України направлений на лікування від наркоманії;

· Луцьким міським судом 15 листопада 1999 року за ч. 2 ст. 229 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 14 КК України направлений на лікування від наркоманії. На підставі ч. З ст. 42 КК України шляхом приєднання до вироку покарання за попереднім вироком до відбування визначено 3 роки позбавлення волі, звільнений 17.08.2002 року по відбуттю строку покарання

-  засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 (два) роки позбавлення

волі.

 

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередню - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1судові витрати по справі на користь держави на користь розмірі 141 (сто сорок одна) грн. 23 (двадцять три) коп.

Вирішено також питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 18 серпня 2006 року біля 10 год. перебуваючи на Центральному ринку по вул. Глушець в м. Луцьку незаконно придбав без мети збуту, у невстановленої слідством особи 978г. речовини рослинного походження, яка згідно висновку експерта № НОМЕР_1 від 31.08.2006 року являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб - макову соломку, яку незаконно переносив і був затриманий працівниками міліції.

В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, стверджує, що на досудовому та судовому.слідстві були порушені його права на захист, оскільки не був допущений адвокат, крім того рахує, що він є несудимим і в зв'язку з цим повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України, так як добровільно звернувся в органи охорони здоров'я та розпочав лікування від наркоманії, просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію не визнав та просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Твердження засудженого про те, що відносно нього порушено право на захист спростовується матеріалами досудового та судового слідства, зокрема протоколом та постановою відмови від захисника (а.с. 18, 19), протоколом судового засідання (а.с. 79) згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від захисника, крім того, в судовому засіданні не зазначав, що було порушено його право на захист.

Також спростовуються матеріалами кримінальної справи твердження засудженого про відсутність у нього судимості. Зокрема, як вбачається з банку інформаційних даних ОСОБА_1 був неодноразово засудженим, у тому числі і за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, і у відповідності до ст. 90 КК ч.4 України строк перебігу судимості у нього неодноразово переривався, а тому, згідно кримінального закону останній вважається таким, що має судимість.

Врахувавши ту обставину, що ОСОБА_1 раніше судимий за злочини передбачені ст. 2296 КК України (в редакції 1960р.), суд першої інстанції прийшов  до  обґрунтованого   висновку  про   вчинення   засудженим   злочину

повторно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 309 КК України належно мотивувавши прийняте рішення у вироку, тому і відсутні законні підстави для застосування відносно нього ч. 4 ст. 309 КК України і є необгрунтованими доводи засудженого відносно неправильності кваліфікації його дій.

При призначенні засудженому міри покарання, судом враховано ступінь тяжкості скоєного ним злочину, посередню характеристику за місцем проживання, стан здоров'я засудженого, те, що він раніше судимий, а також пом'якшуючі обставини, до яких суд відніс щире каяття.

Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого виключно в умовах ізоляції від суспільства, обгрунтовано обравши йому покарання у виді позбавлення волі.

Міра покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України призначена в межах, встановлених санкцією статті, з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при обставинах, викладених у вироку ґрунтується на доказах досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309 КК України.

Підстав для скасування вироку суду та направлення справи на додаткове розслідування, з підстав зазначених в апеляції, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Головуючий  A.M. Хомицький

Судді  Я.М. Олексюк, О.С. Пазюк

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація