УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

15 лютого   2008 року            м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі:

головуючої - Рибалко Л.І. суддів   -       Жданової B.C.

Красно щокової Н.С. Новосядлої В.М. Осипчук О.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між сторонами 27.05.2005 р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу . В обґрунтування своїх вимог посилалась на

те, що між нею та відповідачкою - її донькою була усна домовленість про те,  що восени 2005 р. вони разом продадуть спірну квартиру, оформлять житловий кредит та за отримані гроші придбають іншу квартиру для неї та її другої доньки. При цьому чоловік відповідачки ОСОБА_4 пообіцяв допомогти у оформленні кредиту, про що видав розписку .Після оформлення

договору купівлі-продажу квартири відповідачкою були порушені всі домовленості і вона відмовилась виконувати свої зобов'язання щодо продажу квартири. Вважає, що відповідачка не мала наміру створити наслідки,  які були обумовлені при підписанні договору купівлі-продажу.        

Справа № 33ц-309кс08         Категорія 26 ЦП:

Головуючий у першій інстанції Бабич Н.Д.

Доповідач Жданова B.C.

Просила визнати укладений договір недійсним з підстав, передбачених ст.. 234 ЦК України, посилаючись на його фіктивність, тобто мав місце договір укладений без наміру створити правові наслідки. Просила зобов'язати відповідачку звільнити спірну квартиру протягом двох місяців.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2006 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2006 р. зазначене рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27.05.2005 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано недійсним , в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо звільнення спірної квартири справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі відповідачка , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду від 19.06.2006 р. скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції від 17.04.2006 p., що було помилково скасовано апеляційним судом.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в частині визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чоловік відповідачки ОСОБА_4 брав на себе зобов'язання восени 2005 р. подати документи до банківської установи в м. Києві для оформлення житлового кредиту на підставі того, що його теща ОСОБА_1 передала його дружині спірну двокімнатну квартиру, про що надав розписку 17.07.2005 р. Суд також зазначив, що ціна, за яку була продана квартира, є нереальною, гроші за договором не передавались.

За таких підстав апеляційний суд прийшов до висновку , що має місце фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались цим правочином. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення припинення або зміну цивільних правовідносин.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно/товар / у власність   другій   стороні   /покупцеві/,   а   покупець   приймає   або       або

зобов"якається прийняти майно /товар / і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовим наслідком укладеного між сторонами договору купівлі-продажу квартири є перехід права власності на квартиру до покупця ОСОБА_2

За змістом ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка зареєстрована в спірній квартирі, фактично в ній проживає , розпоряджається нею на свій розсуд, тобто здійснює право власності.

За таких підстав висновки апеляційного суду про те, що договір купівлі-продажу укладено сторонами без наміру створення правових наслідків не відповідають фактичним обставинам справи.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу квартири укладено сторонами в порядку, передбаченому законом, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. В договорі купівлі-продажу зазначена технічна характеристика квартири, оціночна вартість , ціна, за яку відбувається її продаж, посилання на отриманні грошей продавцем та інші відомості.

Укладений договір не містить будь-яких домовленостей та зобов'язань з боку відповідачки щодо подальшого продажу спірної квартири .

Крім того , при підписанні договору сторони були ознайомлені зі змістом CT..CT. 203, 234, 235 ЦК України про недійсність мнимої та фіктивної угоди та ознайомлені з наслідками визнання угод недійсними.

Зазначені обставини не дають підстав для висновку про те, що мав місце фіктивний договір, волевиявлення учасників договору не відповідло їх дійсній волі.

Розглядаючи заявлений позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що посилання позивачки на існуючу між сторонами домовленість щодо оформлення кредиту та продаж спірної квартири для придбання іншої, жодними доказами не підтверджені.

Дослідивши по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність вимог позивачки про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, передбачених ст.. 234 ГК України.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

В ст.. 309 ЦПК України міститься перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .

Всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України, переоцінивши в справі докази, апеляційний суд в своєму рішенні не навів нових, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки неправильне застосування норми матеріального и порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції .

Відповідно до ст.. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.336, 339, 341 ЦПК України , колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 червня 2006 р скасувати, залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.