Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
В И Р О К
Іменем України
03 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Квятковського А.С.
Суддів: Маринича В.К., Піскунова В.М.
Секретаря судового засідання: Міщук Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м.Рівне кримінальне провадження №12013190110000692 по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, гр.України, середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2, гр.України, з вищою освітою, працюючого вчителем Осівської ЗОШ, раніше не судимого,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_3, гр.України, з вищою освітою, працюючого директором сільського будинку культури, раніше не судимого,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_4, гр.України, з середньою освітою, працюючого у підприємця вальником лісу, раніше не судимого,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та жителя АДРЕСА_5, гр.України, працюючи художнім керівником сільського будинку культури, раніше не судимого, за ч.2 ст.240 КК України;
З участю прокурора: Теслюка В.І.
Захисника: ОСОБА_6
Обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5
ВСТАНОВИЛА:
21 липня 2013 року, з 02 по 04 год. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в урочищі «Садники», що знаходиться неподалік с.Нивецьк Дубровицького району Рівненської області, в порушення вимог ст.19 Кодексу України «Про надра», без акта, що посвідчує гірничий відвід, та без оформлення в установленому порядку відповідних документів, та в порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997року, постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», за допомогою мотопомпи марки «Sturm», призначеної для подачі води під тиском та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту, спільно здійснили видобуток каміння бурштину-сирцю в кількості 74.76грама, який відповідно до вказаного Закону України «Про державне регулювання, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та постанови Кабінету Міністрів України №827 «Про затвердження переліку корисних копалин загально державного та місцевого значення» відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення і є дорогоцінним камінням органогенного утворення.
Під час проведення робіт по видобутку дорогоцінного каміння бурштину-сирцю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в урочищі «Садники», що знаходиться неподалік с.Нивецьк Дубровицького району Рівненської області безпосередньо були затримані працівниками міліції.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинені інкримінованого злочину в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді не визнав і пояснив, що 20.07.2013 року близько 23:00 год. знаходився в центрі с.Осова Дубровицького району Рівненської області. Погодившись на пропозицію незнайомого підзаробити близько опівночі його на автомобілі ВАЗ відвезли до лісу неподалік с.Нивецьк, де було ще троє йому не відомих осіб. На місці він побачив на возі мотопомпу, шланги, шрайбер, тички та водозабірний шланг, проте що йому потрібно було робити, він не знав. Участі у видобуванні бурштину він не брав. А приблизно 04 год. був затриманий разом із ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працівниками міліції.
Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді не визнав та показав, що 20.07.2013 року близько 20 год. зустрівся зі своїми братами ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з якими домовились поїхати на шашлики. Після цього купили продукти, спиртні напої та поїхали на відпочинок в ліс. Приблизно о 21-22 год. розпалили вогнище та почали вживати спиртні напої. Коли вогнище погасло, вони вирішили пошукати дрова і в цей час почули крики. Підійшли на те місце і побачили працівників міліції, ОСОБА_1 та обладнання для видобування бурштину.
Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вину в інкримінованому їм злочині також не визнали і дали аналогічні покази.
Винність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, а саме каміння бурштину-сирцю, доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, які оцінюються судом в їх сукупності та обгрунтовуються висновками лише на тих показаннях, які безпосередньо сприймались під час судового засідання.
З показань свідка ОСОБА_7 в суді першої інстації вбачається, що 21 липня 2013 року під час відпрацювання Дубровицького району по факту незаконного видобутку бурштину-сирцю близько 04 год. в урочищі «Садники» було виявлено невідомих осіб, якими виявились ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В той момент вони здійснювали незаконний видобуток бурштину-сирцю шляхом гідророзмиву ґрунту за допомогою мотопомпи заводського виробництва. Підійшовши до них, виявили каміння зовні схоже на каміння бурштину-сирцю. Вказані особи на будь-які питання відповідати відмовились. Слідчо-оперативна група задокументувала дане правопорушення та вилучила обладнання.
Свідок ОСОБА_8 дав аналогічні показання.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при апеляційному розгляді показали, що вони як працівники міліції були задіяні того вечора в складі слідчо-оперативної групи. Коли прибули на місце події, де вже знаходились працівники спецміліції приймали участь у фіксуванні злочину. Всі затримані були одягнуті характерно для тих, хто видобуває бурштин, так як на місці видобутку було мокро. Крім того, в радіусі 500 метрів було мокро, тому не було можливості поставити палатку та відпочивати.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_12 був присутній під час огляду місця події 21 липня 2013 року, під час якого було виявлено мотопомпу, пожежні рукава, шрайбер, сачки та металеву палицю. Крім того, на даному місці було виявлено кілька ям, в яких ще стояла вода, а в одному із сачків було каміння бурштину. Зазначив, що в декількох метрах від місця події була виявлена гужова повозка, а особи, які були на ній це обвинувачені. Дані особи були у брудному одязі та резинових чоботах для захисту від води.
Крім того даний свідок зазначив, що один з обвинувачених хотів домовитись з працівниками міліції, щоб уникнути відповідальності за незаконний видобуток бурштину.
Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_14 показав, що він в складі слідчо-оперативної групи виїхав на місце події в урочище «Садники» де зафіксував незаконний видобуток бурштину братами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 При цьому було складено протокол огляду та вилучено речові докази, в тому числі мотопомпу з обладнанням та каміння бурштину.
З протоколу огляду місця події від 21.07.2013 року вбачається, що в урочищі «Садники», що розташоване неподалік с.Нивецьк Дубровицького району на березі меліоративного каналу виявлено заводську мотопомпу марки «Sturm» зеленого кольору, до якого приєднано водозабірний шланг та пожежний шланг і приєднаний інший шланг. До кінця останнього шлангу був приєднаний шрайбер, з'єднаний з двома металевими тичками. На землі біля шрайбера, лежало два сачка. В одному із сачків виявлено каміння, зовні схоже на каміння бурштину-сирцю. Також біля шрайбера виявлено чотири ями глибиною приблизно 2,5 метра. Неподалік місця незаконного видобутку бурштину знаходилася гужова повозка та кінь. На місці видобутку бурштину обвинувачені знаходились в брудному одязі та резинових чоботах.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про доведеність винності обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину і вважає правильною кваліфікацією дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.240 КК України органом досудового розслідування як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Всупереч твердженню, викладеному в апеляційних скаргах обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, матеріали кримінального провадження містять достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про їх винність у вчиненні злочину.
За вироком Дубровицького районного суду від 01 квітня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину за ч.2 ст.240 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст..75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробування із встановленням іспитового строку 3 роки та покладення відповідно ст..76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти КВІ про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинувачених, доведеність їх вини, вважає, що при вирішенні питання про обрання міри покарання за злочин, що інкримінується обвинуваченим, судом не в повній мірі оцінено суспільну небезпечність вчиненого злочину. Зазначає, що судом не встановлено пом'якшуючих обставин, а встановлено лише обтяжуючі. При цьому вказує, що при застосуванні судом ст..75 КК України не буде досягнуто основної мети покарання відповідно до ст..50 КК України. Вважає, що призначене судом покарання не в повній мірі відповідає ступеню тяжкості злочину, та особі обвинуваченого, а тому за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість, що є підставою для скасування вироку.
Просить вирок в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, що висновки суду є упередженими та однобічними, а судом проігноровано порушення, які були під час проведення огляду місця події та їх допиту. Доводить, що судом не було надано належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_1, а показання свідка ОСОБА_8 не відповідають дійсності. Крім того вважає, що посилання суду на речові докази, які вказують на причетність обвинувачених до злочину є неналежними, оскільки вони є припущенням, а тому їх неможливо враховувати як доказ. Зазначає, що дані порушення вказують на неповноту й необ'єктивність слідства, що стало причиною неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Просить вирок скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з недоведеністю вини.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, висновки суду є упередженими та однобічними, а судом проігноровано порушення щодо проведення огляду місця події та допитів. Доводить, що судом не було надано належної оцінки доказам обвинуваченого ОСОБА_1, а що стосується показів свідка ОСОБА_8, то вони не відповідають дійсності. Крім того вважає, що посилання суду на речові докази, є безпідставним, оскільки вони є припущенням, а тому їх неможливо враховувати як доказ. Зазначає, що дані порушення вказують на неповноту і необ'єктивність слідства, що стало причиною неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Просить вирок скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з недоведеністю вини.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, висновки суду є упередженими та однобічними. Вказує, що судом проігноровано порушення, які біли під час проведення огляду місця події та протоколах допиту. Доводить, що судом не було надано належної оцінки доказам обвинуваченого ОСОБА_1 та послався на покази свідка ОСОБА_8, які не відповідають дійсності. Крім того вважає, що посилання суду на речові докази, які вказують на причетність обвинувачених у скоєнні злочину є неналежними, оскільки вони є припущенням, а тому їх неможливо враховувати як доказ. Зазначає, що дані порушення вказують на неповноту і необ'єктивність слідства, що стало причиною неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Просить вирок скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з недоведеністю вини.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, висновки суду є упередженими та однобічними. Вказує, що судом проігноровано порушення, які біли під час проведення огляду місця події та протоколах допиту. Доводить, що судом не було надано належної оцінки доказам обвинуваченого ОСОБА_1 та послався на покази свідка ОСОБА_8, які не відповідають дійсності. Крім того вважає, що посилання суду на речові докази, які вказують на причетність обвинувачених у скоєнні злочину є неналежними, оскільки вони є припущенням, а тому їх неможливо враховувати як доказ. Зазначає, що дані порушення вказують на неповноту і необ'єктивність слідства, що стало причиною неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Просить вирок скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з недоведеністю вини.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому вказує, висновки суду є упередженими та однобічними. Вказує, що судом проігноровано порушення, які біли під час проведення огляду місця події та протоколах допиту. Доводить, що судом не було надано належної оцінки доказам обвинуваченого ОСОБА_1 та послався на покази свідка ОСОБА_8, які не відповідають дійсності. Крім того вважає, що посилання суду на речові докази, які вказують на причетність обвинувачених у скоєнні злочину є неналежними, оскільки вони є припущенням, а тому їх неможливо враховувати як доказ. Зазначає, що дані порушення вказують на неповноту і необ'єктивність слідства, що стало причиною неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Просить вирок скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з недоведеністю вини.
Ухвалений вирок Дубровицьким районним судом від 01 квітня 2014 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і не застосування судом закону, який підлягав застосуванню на підставі ст.409, 413, 414 КПК України.
Згідно ст..370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст..374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За змістом ст..240 КК України відповідальність наступає за порушення встановлених правил використання надр, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Тобто зазначена стаття є нормативно-бланкетною, яка не розкриває змісту забороненої поведінки, та відсилає до іншого нормативного акта, зокрема ст.19 Кодексу України «Про надра», Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та постанову КМУ від 12.12.1994 року №827 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення». Тому, у вироку місцевого суду мало б бути зазначено які саме вимоги і якого нормативного акту, що регулюють видобування корисних копалин були порушені.
Цих вимог закону судом дотримано не було, а тому ухвалений вирок є незаконним. Вказані порушення кримінально-процесуального законодавства колегія вважає істотними, які є безумовною підставою для скасування вироку і постановлення нового вироку.
Що стосується доводів обвинувачених про те, що вони не видобували корисних копалин, зокрема бурштину сирцю, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, зібраними в ході досудового розслідування доказами, які перевірені судом та обґрунтовуються висновками лише на тих показаннях, які безпосередньо сприймались під час судового засідання при апеляційному розгляді.
Так, ці висновки випливають з показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які приймали участь у фіксації слідів кримінального правопорушення та вилучення знаряддя злочину, висновком експертизи про те, що вилучений камінь є бурштином сирцем (а.с.30-33), протоколом огляду місця події під час якого зафіксовано факт незаконного видобутку бурштину та виявлено мотопомпу.(а.с.8). Допущені порушення вимог КПК, на які посилаються обвинувачені в апеляційних скаргах не є істотними, які не можна розглядати як підставу для закриття даного кримінального провадження за недоведеністю їх вини. Позицію обвинувачених, які зазначають про свою непричетність до видобутку бурштину колегія суддів розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин орган досудового слідства дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.240 КК України як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення кваліфікував вірно.
Що ж до покарання, то як видно з вироку, при його призначенні судом першої інстанції не дотримано вимог ст.65 КК України. За змістом вказаної статті закону при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів.
За змістом ст.75 КК лише комплексне урахування ступеня тяжкості злочину, сукупність обставин, які характеризують особу, які пом'якшують покарання є підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням.
Із вироку суду вбачається, що призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання і застосовуючи до них ст..75 КК України, суд виходив з того, що обвинувачені вину у вчиненні злочину не визнали, вчинили злочин групою осіб за попередньою змовою.
Проте, рішення суду про застосування до обвинувачених ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення від покарання, а лише послався на обставини, які на думку суду пом'якшують покарання.
В роз'ясненнях, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року з послідуючими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Обираючи покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів на підставі ст.50, 65 КК України, з урахуванням вчинення обвинуваченими злочину невеликої тяжкості обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що злочин вчинено вперше, особи винних, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, позитивні характеристики як осіб, незначного розміру завданої шкоди та вартості незаконно добутого каменю сирцю, вважає за необхідне обрати покарання у вигляді штрафу. Враховуючи сукупність декількох обставин, що пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винних, колегія дійшла висновку про можливість застосувати ст..69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.240КК України в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного і керуючись п.3 ч.1 ст.407, п.1 ст.413, ст.418, п.2 ст.420 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Вирви А.В та обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Дубровицького районного суду від 01 квітня 2014 року щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати. Вважати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними за ч.2 ст.240 КК України та призначити:
ОСОБА_1 за ч.2 ст.240 КК України із застосуванням ст..69 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.
Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.240 КК України із застосуванням ст..69 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.
Призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.240 КК України із застосуванням ст..69 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.
Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.240 КК України покарання із застосуванням ст..69 КК у виді штрафу в розмірі 3400грн. в доход держави.
Призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст.240 КК України із застосуванням ст..69 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.
Речові докази по мотопомпу «Штурм» (ВР 8710) зеленого кольору, водозабірний шланг, два пожежних шланга, шрайбер, дві тички два сачки,каміння бурштину в кількості 74.76 гр. - конфіскувати в доход держави.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженому який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому судового рішення.
Головуючий: А.С. Квятковський
Судді: В.М. Піскунов
В.К. Маринич