Номер провадження: 22-ц/785/5603/14

Головуючий у першій інстанції Бобуйок А.Д.

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів -Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

30.09.2011 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив стягнути з останньої в порядку регресу 19 771,16 грн., сплачених на відшкодування майнової шкоди ОСОБА_4, спричиненої внаслідок ДТП та судові витрати у розмірі 317,71 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Позов обґрунтував тим, що 18.06.2008 року о 12.40 год. в с. Усатово на перехресті вулиць Леніна та Ломаної, відповідачка, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не дала дорогу автомобілю «Ssang Yong»д/н НОМЕР_1, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з ним.

Винною у скоєнні ДТП є відповідачка, яка на дату скоєння цієї пригоди не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) відшкодувало шкоду потерпілому ОСОБА_4 у розмірі 19 771,16 грн. Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків - 100,00 грн. і на отримання правової допомоги у розмірі 2 000 грн.

Оскільки відповідачка відмовляється добровільно відшкодувати шкоду, позивач просив задовольнити його вимоги (а.с. 52-53).

Ухвалою суду від 25.10.2011 року до участі у справі в якості третьої особи був залучений ОСОБА_4

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.11.2011 року в задоволенні позову МТСБУ відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, просила скасувати мотивувальну частину рішення в частині недоведеності вини відповідачки у завдані ОСОБА_5 майнової шкоди і відсутності права вимагати відшкодування грошових коштів в порядку регресу, так як зазначене право не перейшло за договором уступки до позивача та скасувати рішення суду в цілому і ухвалити нове, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с.59-63).

В апеляційній інстанції представник позивача уточнила межі апеляційної скарги і просила скасувати рішення в цілому, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вказаним нормам права рішення суду не відповідає.

Судом встановлені і підтверджені матеріалами справи наступні обставини.

18.06.2008 року о 12 год. 44 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2184, д/н НОМЕР_2, в с. Усатове Біляївського району Одеської області на перехресті вулиць Леніна та Ломаної при виїзді з другорядної дороги на головну, не надала перевагу в русі транспортного засобу, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Ssang Yong КURON», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постраждалих внаслідок ДТП не було.

На час ДТП відповідачка не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На місці вчинення ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВН №646412 від 18.06.2008 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 порушила п.10.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.124 КУпАП (а.с.72).

22.07.2008 року постановою судді Біляївського районного суду Одеської області Симоненко Л.Б. була притягнута до адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП за порушення п.10.4 Правил дорожнього руху України у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців (а.с.47).

За протестом Біляївського міжрайонного прокурора вищевказана постанова скасована і провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з тим, що вона була винесена з порушенням ст. 268 КУпАП, тобто без її присутності (а.с.48).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22.12.2008 року вказана постанова залишена без змін (а.с.49-50).

ОСОБА_4 не отримавши відшкодування від ОСОБА_2, звернувся до МТСБУ з заявою і полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3475136 і згідно наказу № 2322 від 28.10.2008 року отримав від позивача страхове відшкодування у розмірі 19 671,16грн. (а.с.16).

Відмовляючи в позовних вимогах МТСБУ про стягнення з відповідачки в порядку регресу, відшкодованої ОСОБА_4 суми відшкодування в розмірі 19 771,16 грн., суд 1-ої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена і у позивача не має правових підстав для стягнення з неї вказаної суми.

Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може.

Розглядаючи справу по суті, суд 1-ої інстанції не врахував і не дав належної правової оцінки судовим рішенням, які були постановлені відносно ОСОБА_2 в порядку адміністративного судочинства.

Так, з постанови апеляційного суду Одеської області від 22.12.2008 року вбачається, що апеляційна інстанція погодилась з постановою Біляївськоно районного суду Одеської області від 29.09.2008 року про закриття провадження по справі за ст.38 КУпАП, в наслідок пропущення строків для накладення адміністративного стягнення.

Однак, суд не звернув уваги на те, що в цій постанові було також вказано, що питання про вину водіїв може бути вирішено в порядку цивільного судочинства (а.с.49-50).

Роблячи висновок про відсутність вини ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, судом взагалі не приймались до уваги матеріали органів ДАЇ і в порушення ст. 212 ЦПК України, їм не надавалась правова оцінка.

Згідно вказаних матеріалів, а саме: протоколу огляду місця ДТП з долученої до нього схемою, протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.72), пояснень ОСОБА_2 від 18.06.2008 року (а.с.74), висновку начальника ДАЇ Біляївського району від 19.06.2008 року (а.с.73), вбачається, що винною особою в скоєнні ДТП визнана ОСОБА_2, яка і сама визнавала свою вину, що підтверджується її поясненнями.

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якою встановлена вина відповідачки, остання в установленому законом порядку не оскаржувала.

При викладених обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винною в скоєнні ДТП особою є ОСОБА_2 і, позивач правомірно виплатив потерпілому ОСОБА_4 суму страхового відшкодування, у зв'язку з чим у МТСБУ виникло право регресних вимог до відповідачки на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про задоволення позову МТСБУ в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 19 771, 16 грн. та підтверджених судових витрат в розмірі 317,71 грн. (а.с.5-6).

Що стосується присудження позивачу відповідно до ст. 88 ЦПК України витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., то вони колегією суду вважаються недоведеними.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України, витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Правову допомогу по цивільній справі можуть надавати адвокати або фахівці у галузі права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», діючої на час розгляду справи, установлено, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачем, крім квитанції про отримання ТОВ «АВТО-ЮСТ» 2 000,00 грн. за надання правої допомоги, ніяких інших доказів не надано, а саме: ким конкретно надавалась правова допомога - адвокатом чи іншим фахівцем права, на підставі договору чи довіреності та скільки потрачено часу, відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, підстав стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року скасувати.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 19 771,16 грн. та судові витрати в розмірі 317,71 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

О.М.Таварткіладзе

В.П.Фальчук