29.04.2014 Суддя: Попова В. О.
Справа № 253/13277/13-а
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
29 квітня 2014 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:
головуючий - суддя Попова В.О.,
при секретарі - Лисенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 05 червня 2013р. головним державним інспектором східного відділу північно- східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л. було складено щодо нього акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого встановлено факт будівельних робіт з монтажу гаражу по АДРЕСА_1 з порушенням п. 3.25* ДБН 360-92. Крім того, вказаною особою було складено протокол про адміністративне правопорушення від 5 червня 2013р., відповідно до якого виявлено факт виконання будівельних робіт з монтажу гаражу за вказаною адресою. Роботи виконані з порушенням п.3.25* ДБН 360-92. На підставі вказаного акту та протоколу було видано постанову №267 по справі про адміністративне» правопорушення від 20 червня 2013р., відповідно до якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425грн. Додатково було складено припис №187 від 5 червня 2013р., відповідно до якого він повинен усунути правопорушення чинного законодавства терміном до 15 листопада 2013р. Просить суд поновити строк звернення з адміністративним позовом та скасувати постанову № 267 від 20.06.2013 року у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримали у повному обсязі, мотивуючи свої доводи аналогічно викладеному в позовній заяві. Оскільки оскаржувана постанова була прийнята відповідачем за відсутність позивача та копію вказаної постанови позивач отримав після сьомого жовтня 2013 року, просили поновити строк на оскарження постанови № 267 від 20.06.2013 року про накладення адміністративного стягнення та задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про його дату, час та місце. Суд у порядку ч. 4 ст. 128 КАС України у зв'язку з неприбуттям відповідача у судове засідання та неповідомленням про причини цього ухвалив слухати справу за відсутності його представника, у зв'язку з його неявкою за викликом суду на підставі наявних доказів.
Суд, заслухавши позивача його представника, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 05 червня 2013р. головним державним інспектором східного відділу Північно- східного управління державного контролю за будівництвом об'єктів Подкіним Б.Л. було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері будівництва, відповідно до якого виявлено факт виконання будівельних робіт з монтажу гаражу по АДРЕСА_1. Роботи виконані з порушенням п.3.25* ДБН 360-92, а саме для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найближчої виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч.І ст.96 КпАП України.
На підставі зазначеного протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності заступником начальника Інспекції ДАБК у Донецькій області Матюшиною Ганною Юріївною було винесено Постанову № 267 від 20.06.2013 року. Проте зі змісту зазначено постанови вбачається встановлення факту виконання будівельних робіт з монтажу гаражу по АДРЕСА_1 з порушенням додатку 3.1 ДБН 360-92** , а саме відстань до будинку сусідньої ділянки справа по АДРЕСА_2 від найбільш виступної конструкції стіни є менш ніж 6,0 м. Тобто в зазначеній постанові не йдеться про порушення, які було зафіксовано в акті від 05.06.2013 року та протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1
У відповідності до вимог ст. 9 КпАП України передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема його об'єктивну сторону, яку визначає в тому числі і час, місце, спосіб та умови скоєння правопорушення.
Вказана постанова не може вважатися, такою, що відповідає вимогами ст. 19 Конституції України, вимогами ст. 251 КпАП України, виходячи з наступного.
З аналізу пояснень позивача в судовому засіданні суд вбачає, що позивач при ухваленні постанови був позбавлений права скористатися своїми конституційними правами, зокрема, правом на правову допомогу та захист. За твердженням позивача, йому не надавалось право давати пояснення у відповідності до абз. 6 п. 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, право заявляти клопотання у відповідності до абз. 6 п. 13 постанови №553, що підтверджується відсутністю відповідних записів у постанові про адміністративне правопорушення та за умови не доведення іншого відповідачем, вважається судом доведеним фактом.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 12 постанови №553 посадові особи Інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством, а саме дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством, за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244, відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Втім, відповідачем не доведено, що позивач був сповіщений про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення та реалізувати його право на захист у повні мірі.
Таким чином, відповідачем були порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме обґрунтування вини формується лише на одних даних сприйняття посадових осіб відповідача, з яких неможна визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів які б підтверджували наявність або відсутність провини (показання свідків, особи, яка притягається до відповідальності; фото фіксації та інше), не було досліджено суть правопорушення, що порушує абз. 2 пункту 12 Постанови №553.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно до ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріли, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, доказів які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав, правомірність свого рішення суду не довів.
За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Хоча позивач і не ставив питання про визнання дій протиправними, але відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11,14,70-72,86, 159-163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Постанову Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області № 267 від 20.06.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя: В. О. Попова