ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 року Справа № 922/538/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача - Баглікова В.С., довіреність № 08-11/621/2-14 від 18.02.2014 р.

третьої особи - не з'явився

відповідача -Шевченко Д.С., довіреність без номера від 17.03.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1077 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року у справі №922/538/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного підприємства "Терем", м. Харків,

про внесення змін до договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Терем" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року у справі №922/538/14 (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається зокрема на безпідставність висновків господарського суду першої інстанції про порушення позивачем пункту 1.1. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. щодо направлення відповідачу витягу № 160 від 24.09.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Апелянт зазначає, що зазначеним порядком не передбачено обов'язку Харківської міської ради направляти орендарям витяги з нормативної грошової оцінки земель.

Також апелянт вказує на безпідставність висновку господарського суду першої інстанції, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.20133 р. складений із порушенням Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13, Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерством аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, Закону України «Про оцінку земель, Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».

При цьому апелянт вказує, що в обґрунтування вказаного висновку суд першої інстанції не послався на вимоги жодного нормативно-правового акту, який передбачав би необхідність обстеження земельної ділянки, надання відповідачу (орендарю) можливості надати свої пояснення та докази використання земельної ділянки під час оформлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, а вказані нормативно-правові акти таких вимог не містять.

Також зазначає, що висновок суду першої інстанції про неправильне застосування у витязі № 160 від 24.09.2013 р. коефіцієнту функціонального використання для земель 2, 5 через невірне визначення категорії земельної ділянки ґрунтується на невірному застосуванні норм Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, Інструкції із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель(форми №№ 6-зем, 6а-зем, 66-зем, 2-зем), затвердженій наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377 та зареєстрованій в Мін'юсті України 14.12.1998 р. за № 788/3228.

Крім цього апелянт вказує на помилковість висновку господарського суду першої інстанції про неналежне оформлення спірної додаткової угоди у зв'язку з відсутністю доказів її затвердження директором юридичного департаменту позивача відповідно до пункту 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12, оскільки вказаним пунктом Порядку передбачено лише попереднє погодження додаткової угоди директором зазначеного департаменту перед її підписанням міським головою.

Апелянт зазначає також на невідповідність матеріалам справи доводів суду першої інстанції щодо того, що застосування у розрахунку орендної плати коєфіцієнту 5, 6 % не підтверджується відповідними доказами, оскільки вказаний коєфіцієнт було застосовано відповідно до п 2.4 Порядку визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 41/08, яке є чинним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Посилається зокрема на відсутність правових підстав для визнання укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 через те, що ні вказаним договором, ні законом не передбачено односторонньої зміни його умов чи їх перегляд у зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування рішення в майбутньому про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 22.12.2003 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 р. № 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між позивачем - Харківською міською радою (орендодавець) та відповідачем -Приватним підприємством "Терем" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 24.01.2004 р. за № 6304/04.

Відповідно до п.1.1. договору оренди земельної ділянки в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,1280 га за адресою: м. Харків, вул. Квітки - Основ"яненка, 12.

Пунктом 1.2. договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком до 31.12.2028 р. для будівництва та експлуатації літнього майданчику кафе з павільйоном.

Згідно з п.2.1. договору оренди земельної ділянки плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 439,73 грн. до 31.12.2004 р.; 3218,13 грн. з 31.12.2004 р. на зазначений у договорі рахунок відділу державного казначейства у м. Харкові не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.

Пунктом 2.2. договору оренди земельної ділянки було передбачено, що орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 р.

Пунктом 1.1. цього рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова в сумі 291,18 грн.

Зазначене рішення, згідно з його пунктом 2 вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р.

Позивач просить внести зміни до договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, посилаючись в обґрунтування позову на те, що у зв'язку із прийняттям вказаного рішення збільшилась вартість одного квадратного метру переданої відповідачу за цим договором земельної ділянки та її нормативна грошова оцінка, яка відповідно до пунктів 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та статті 13 Закону України використовується при визначенні орендної плати.

При цьому позивач вказує на те, що пунктами 2, 3. рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» та пунктом 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженим рішенням Харківської міської ради № 96-0/12 від 29.12.2012 р. передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, шляхом укладення додаткових угод, а пунктом 13 спірного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у тому числі "в інших випадках, передбачених законом".

З матеріалів справи вбачається, що з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до нової нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди землі Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено відповідний лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13 про зміну договору оренди землі та лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3812/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 грн. за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 120,00 грн. за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Листом-пропозицією від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив відповідачу на розгляд та погодження додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки на 12 арк. та розрахунок орендної плати на 3 арк.

Вказані листи пропозиції залишено відповідачем без відповіді, що й стало причиною звернення з позовом у даній справі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі-це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одніє Із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 4.1 договору оренди землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності передбачених у ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов.

На будь які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Ні спірним договором оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04, ні законом не передбачено такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, спірний договір не містить пункт, який, як посилається позивач передбачає, що розмір орендної плати переглядається у тому числі "в інших випадках, передбачених законом".

Як зазначалось вище, в пункті 2.2. договору сторони погодили, що орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03.06.2008 р. внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

В пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України»Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року № 6 роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином сторони в договорі підставою для зміни орендної плати визначили збільшення ставок земельного податку згідно зі змінами у діючому законодавстві, тобто коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати, а встановлений умовами договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 розмір орендної плати не є нижчим за встановлений її граничний розмір.

Типова форма договору оренди землі, затверджена відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 також не передбачає такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» - нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до абз. 5 ст. 5 Законом України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 15 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено,що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Зміна грошової оцінки землі не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та які відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для внесення змін до нього, оскільки статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов"язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а тому сторони при укладенні договору не виходили з її постійного розміру.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або місцевого самоврядування.

За змістом наведених норм права передумовою для зміни умов договору оренди землі є наявність взаємної згоди сторін.

Умовами договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 сторони не погодили права позивача на внесення змін до нього в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку, що свідчить про безпідставність позовних вимог про внесення змін у договір за рішенням суду.

Окрім цього колегія суддів також зазначає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки, встановивши у тому числі орендну плату у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки.

Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням затверджене рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 41/08.

Відповідно до п. 2.4 даного положення річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

O = Ц*Б*К1*К2,

де:

Ц нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.

Відповідно до п.2.5 даного Положення розмір поточної базової ставки орендної плати (Б), визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Внаслідок того, що термін оренди є значним (25 років) позивач застосовує знижку, у вигляді 70% від базової ставки для визначення ставки орендної плати безпосередньо для даного випадку, а саме 8%*70%/100%= 5,6%.

Однак, спірний договір оренди було укладено 22 грудня 2003 року та проведено його державну реєстрацію 24 січня 2004 року, а тому на час його укладення вказане Положення не діяло.

При цьому колегія суддів зазначає, що зазначене Положення регулює визначення розміру орендної плати саме при укладенні договорів оренди землі.

Колегія суддів наголошує, що нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на договори, які були укладені після набрання цими актами законної сили, окрім випадків, коли в них зазначено про необхідність приведення вже укладених договорів у відповідність до цих актів.

На час укладення спірного договору діяло «Тимчасового положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові», затверджене рішенням від 24.12.2003 року № 280/03 Харківської міської ради 18 сесії 24 скликання.

Згідно з цим Положенням річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О = Ц*Кс*К1*К2*К3 де:

Ц - грошова нормативна оцінка земельної ділянки, грн.;

С - строк оренди, роки;

КС - коефіцієнт строку оренди земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.7. цього Положення

К1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього Положення;

К2 - коефіцієнт обмеженого використання, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього Положення;

К3 - коефіцієнт площі земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього Положення.

Відповідно до п. 2.7. даного положення до строку в 25 років застосовується коефіцієнт КС у розмірі 0,041.

Відповідно до п.2.8 даного положення безпосередньо до даної земельної ділянки коефіцієнт К3 застосовується у розмірі 1.

Таким чином, внаслідок затвердження органом місцевого самоврядування вже після укладення договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 нового порядку визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові змінилась формула розрахунку річної орендної плати та відповідні коефіцієнти

Однак договір оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 та чинне законодавство не передбачають таких підстав для зміни договору оренди землі як зміна органом місцевого самоврядування порядку визначення розміру орендної плати, в тому числі формули її розрахунку та відповідних коефіцієнтів.

Колегія суддів наголошує, що вказані Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, не передбачають зміну договору з підстав зміни нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також рада може виступати, як учасник цивільних правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах рада відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши договір оренди земельної ділянки оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 , Харківська міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, рада на виконання Положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, висновок господарського суду першої про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що додана до позовної заяви додаткова угода містить положення щодо зміни до наступних розділів договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04: розділ 3 (права та обов'язки сторін); розділ 4( зміна умов договору і припинення його дії); розділ 5 (відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору); розділ 6 (умови повернення земельної ділянки).

Вказані зміни позивач просить суд внести за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, тобто без зазначення у підставах позову-обставинах, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Натомість у господарського суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог, окрім як у випадку, передбаченому п. 2 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивач не змінював підстав позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того підстави для внесення вказаних змін у договір оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 не передбачено його умовами та чинним законодавством.

Отже, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, погоджуючись з наведених вище підстав з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду в обґрунтування такої відмови на порушення позивачем пункту 1.1. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. щодо направлення відповідачу витягу № 160 від 24.09.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, невідповідність чинному законодавству витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі № 160 від 24.09.2013 р., незатвердження спірної додаткової угоди директором юридичного департаменту позивача відповідно до пункту 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12,

Як правильно зазначив апелянт в апеляційній скарзі, такі висновки суперечать чинному законодавству та нормативно-правовим актам Харківської міської ради.

Так чинні нормативно правові акти, зокрема Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13, Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерством аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, Закон України «Про оцінку земель», Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» не містять вимог щодо необхідності обстеження земельної ділянки, надання відповідачу (орендарю) можливості надати свої пояснення та докази використання земельної ділянки під час оформлення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки таких вимог не містять.

Пунктом 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12, передбачено попереднє погодження, не затвердження додаткової угоди директором зазначеного департаменту перед її підписанням міським головою.

Як було зазначено вище, позивач безпідставно просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки, встановивши у тому числі орендну плату у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки, посилаючись на Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 41/08, яке не діяло на час укладення спірного договору та зміна внаслідок його прийняття порядку визначення орендної плати договором оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 чи законом не передбачено як підстава для внесення змін до договору.

Витяг № 160 від 24.09.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складено на підставі рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., яке є чинним та відповідно до статті 144 Конституції України та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим до виконання на відповідній території і до предмету розгляду у даній справі не відноситься встановлення відповідності вказаного рішення чинному законодавству.

Проте необґрунтоване посилання господарського суду першої інстанції на зазначені підстави, як і правильність доводів апеляційної скарги щодо цього не впливають на правильність висновку господарського суду першої інстанції про відмову в позові.

Як було наведено вище, у задоволенні позову слід відмовити з інших підстав, а саме у зв'язку з тим, що спірним договором оренди землі чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена як підстава для внесення змін до договору та в доданій до позову додатковій угоді наведено зміни до договору за відсутності підстав, встановлених договором чи законом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року у справі №922/538/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Черленяк М.І.