269/3101/13-ц
№ 2/269/20/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 червня 2014 року Совєтський районний суд міста Макіївка Донецької області в складі:
головуючої судді Слабкіної О.А.
при секретарі Савоськіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в інтересах якої діє за договором ОСОБА_3 про стягнення суми боргу і процентів по договору позики, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернув до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення суми боргу і процентів по договору позики, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 06 червня 2010 року за договором позики він передав у власність відповідачці грошові кошти в сумі 47000.00 грн., а відповідачка зобов'язалась повернути йому таку ж суму грошових коштів у місячний строк. Зазначені кошти були передані у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачка під час отримання нею суми позики була власноруч написана розписка, яку вона підписала, також як і присутні свідків, а також відповідачка поставила фарбований відбиток великого пальця правої руки і на відеокамеру відповідачка зачитала текст розписки. Через місячний строк та на час подачі даного позову сум позики йому не повернула, тобто відповідачка порушила свій обов'язок повернути йому суму позики у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідачки на його користь суму неповернутої йому відповідачкою суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, яка становить 51913.62 грн., суму трьох процентів річних від простроченої суми, яка становить 4230.00 грн., суму сплаченого ним судового збору у розмірі 561.44 грн., а всього 56705.06 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі і просив суд задовольнити даний позов.
Відповідачка в судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що вона ніяких коштів взагалі не брала у позивача. 06 червня 2010 року, вона дійсно знаходилась на роботі, в магазині, де вона працювала продавцем. Магазин належить ОСОБА_1,який розташований в АДРЕСА_1. 06 червня 2010 року була перезміна і її в кабінет покликала ОСОБА_4 і повідомила їй, що в магазині виявлена недостача коштів у розмірі 70.000.00 грн. і позивач змусив її написати розписку, погрожував їй, тому вона і написала розписку, яку зачитала на відеокамеру, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог і просить суд застосувати строк позовної давності, тому що позивач пропустив строк для звернення до суду із даним позовом, тому що розписка була написана 06.06.2010 року, а позивач звернувся до суду 17.07.2013 року. Через незаконні дії позивача, вона зверталась в Гірницькій РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області, але у порушення кримінального провадження їй було відмовлено.
Представник відповідачки ОСОБА_3 в судове засідання з'явився і просив суд відмовити у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском позовної давності.
Суд, вислухавши сторони по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ст. 1048 ч 1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інакше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором якщо не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В судовому засіданні встановлено,що 06 червня 2010 року між сторонами укладений договір позики, згідно з яким позикодавець ОСОБА_1 передав позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 47.000.00 грн., що підтверджується розпискою відповідачки. Згідно даною розписки відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалась повернути суму позики у місячний строк. Зобов'язання за договором позики від 06.06.2010 року відповідачка ОСОБА_2 не виконала та не повернула позивачу суму боргу, що підтверджується тим фактом, що оригінал боргової розписки знаходиться у позивача ОСОБА_1 та не є спірним між сторонами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона 06 червня 2010 року в магазині святкували день народження її брата, тобто позивач по справі, який був напередодні. Відповідачка ОСОБА_2 тривалий час працювала в магазині продавцем, тому біла присутня на святкуванні дня народження. Під час святкування її запросили бути присутньою під час передачі грошей, тобто позивач сказав, що ОСОБА_2 просить у позику гроші і у її присутності відповідачка написала розписку, а позивач вручив відповідачі гроші у сумі 47.000.00 грн., вона ставила на зазначеній розписці свій підпис. Передача грошей була у приміщенні магазину, на складі, при цьому відповідачка зачитувала на відеокамеру телефону розписку, яку написала власноруч.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він 06.06.2010 року приїхав в магазин, де святкували день народження його сина, тобто позивача, який був на передодні. Потім, його покликав позивач і пояснив, що відповідачка просить у позику гроші у сумі 47.000.00 грн. і він був присутнім коли відповідачка власноруч писала розписку, а позивач передав ОСОБА_2, тобто відповідачці гроші, він на цій розписці ставив свій підпис. Після цього всі продовжували святкувати день народження позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що є правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача боргу за договором розписки від 06 червня 2010 року в сумі 47.000.00 грн.
Доводи відповідачки і її представника про те, що договір позики, укладений 06 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним і не підлягає задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу, тому що відповідачка написала розписку про позику грошей під впливом психічного тиску та погроз застосування фізичного насильства з боку позивача ОСОБА_1 є безпідставними і суд не може прийняти їх до уваги при постановленні рішення, оскільки в судовому засіданні, крім допиту свідків, вивчення розписки, яка міститься в матеріалах справи, були оглянуті і вивчені матеріали за зверненнями ОСОБА_2, які були розглянуті відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» по Гірницькому РО Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області за 2013 рік за №№ 5816, 5347, з Висновків від 27.09.2013 року та від 24.10.2013 року вбачається, що ніяких протиправних дій з боку ОСОБА_1 не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тож, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що дорівнює 51913.62 грн. (47.000.00 грн. - неповернута сума позики х 1,104545 -зведений індекс інфляції за період з 01.07.2010 року по 01.07.2013 року) а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складають 4230.00 грн. ( 47.000.00 грн. х 3 % х 3 - три роки прострочення) підлягають задоволенню, у зв'язку із простроченням відповідачкою грошового зобов'язання.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник, зробили заяву щодо застосування судом строку позовної давності, обґрунтовуючи тим, що позивач звернувся до суду із даним позовом після спливу цього строку, а розписка була нею написана 06 червня 2010 року, а позивач звернувся до суду, аж 17 липня 2013 року.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст. 267 ч 3 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В силу ст. 69 Цивільного процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 70 Цивільного процесуального кодексу України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
В судовому засіданні встановлено, що розписка про отримання коштів відповідачкою написана 06.06.2010 року і зазначений строк повернення грошей - через місяць, тому строк повернення коштів спливає 06 липня 2010 року, тобто перебіг позовної давності починається з 07.07.2010 року та закінчується 07 липня 2013 року.
Відповідно до ст. 70 ч 3 Цивільного процесуального кодексу України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є першим після нього робочий день.
Посилання відповідачки та її представника на той факт, що позивачем позов поданий лише 17.07.2013 року, спростував позивач, який у судовому засіданні надав копію позовної заяви із «мокрим» відбитком штампу Совєтського районного суду м. Макіївки про отримання позовної заяви, де зазначена дата одержання - 08.07.2013 року.
Суд, у зв'язку із вищезазначеними обставинами, які були виявлені у судовому засіданні, перевірив зазначений факт і встановив, що виконуюча обов'язки старшого секретаря Корольова О.В. прийняла позовну заяву ОСОБА_1 саме 08.07.2013 року, але вона, в той же день, не внесла до реєстру вхідної кореспонденції прийняту нею позовну заяву, а зареєструвала і передала до автоматичного розподілу позов, лише 17.07.2013 року, про що в справі міститься матеріали перевірки щодо встановленого факту.
Тож, судом з'ясовано, що 07 липня 2013 року був неділею, а позовна заява позивачем подана до суду у понеділок - 08 липня 2013 року, про що свідчить відбиток штампу Совєтського районного суду м. Макіївки про одержання вхідної кореспонденції, у зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем дотриманий строк звернення до суду у межах позовної давності.
Відповідно до ч 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення сплаченого судового збору у розмірі 561.44 грн., що підтверджено копією про сплату зазначеної суми квитанцією № 10247125 від 08.07.2013 року.
Керуючись ст. 1046 - 1050, 625, 257 ЦК України, на підставі ст.ст. 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в інтересах якої діє за договором ОСОБА_3 про стягнення суми боргу і процентів по договору позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м. Макіївки Донецької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 суму неповернутої позики у розмірі 47000.00 грн. (сорок сім тисяч гривень 00 коп.), що з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення складає 51913.62 грн. (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тринадцять гривень 62 коп.), суму трьох відсотків річних у розмірі 4230.00 грн. (чотири тисячі двісті тридцять гривень 00 коп.), суму судового збору у розмірі 561.44 грн. (п'ятсот шістдесят одна гривні 44 коп.), а всього - 56705.06 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот п'ять гривень 06 коп.).
Рішення проголошене і може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області, через даний суд протягом десяти днів із дня оголошення рішення.
Суддя О. А. Слабкіна