УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006р.                                             м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого          Мелінишин Г.П.,

суддів                   Вакарук В.М., Соколовського В.М.,

секретаря               Логажевської М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації на рішення Богородчанського районного суду від 20.10.2006 року, -

встановила:

Рішенням Богородчанського районного суду від 20.10.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто на його користь з управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації 10580,40грн. одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 3533 грн. невиплачених протягом 2003-2006рр. щорічних компенсаційних виплат на оздоровлення. У стягненні компенсаційних виплат на оздоровлення за 2001-2002рр. відмовлено за пропуском строку позовної давності.

На дану постанову управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації подало апеляційну скаргу. Зазначає, що постанова суду не відповідає вимогам матеріального права. Зокрема, судом не враховано положень ст.ст.62, 63 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно яких роз"яснення порядку застосування вищевказаного закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою КМ України від 26.07.1996р. №836 та постановою №562 від 12.07.2005р. в конкретних розмірах в залежності від груп інвалідності. Відповідно до положень цих постанов уряду позивачу виплачено і одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров"ю, і виплачується щорічна допомога на оздоровлення.

З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів не знаходить.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. (з наступними змінами і доповненнями) учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які внаслідок цього стали інвалідами, передбачено виплату, зокрема інвалідам III групи - одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров"ю - у розмірі 30 мінімальних заробітних плат,

Справа № 22-Ц-1456 /2006р.                  Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Категорія 44                                       Доповідач Мелінишин Г.П.

щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати, інвалідам III групи - на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Виплата здійснюється з мінімальної заробітньої плати, яка склалася на момент всатновлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і згідно висновку МСЕК його з 18.07.2006 року визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

В 2005 році управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА виплатило позивачу 75грн. щорічної допомоги на оздоровлення, в 2006р.- 90грн. щорічної допомоги на оздоровлення та 189грн. 60коп. одноразової компенсації в зв"язку із заподіянням шкоди здоров"ю. Вказані суми визначені відповідно до постанов КМ України №836 від 26.07.1996р. та №562 від 12.07.2005р.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд обгрунтовано виходив із

загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами. А тому

правильно вважав, що оскільки Законом від 28.02.1991 року передбачено          кратність

одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, що склався на відповідний момент, а не встановлення конкретних сум компенсації, то при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону, а не відповідних постанов.

Справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 20.10.2006 року - залишити без зміни.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.