03.07.2014

255/1549/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

при секретарі Черніковій Ю.О.,

за участю прокурора Швеця О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, розлученого, маючого вищу освіту, не працюючого, раніше судимого:

1) 27.03.1995 року Київським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 229-6 КК України до 2 років позбавлення волі;

2) 24.12.2004 року Київським районним судом м. Донецька за ст. 128 КК України до 2 років позбавлення волі;

3) 22.10.2007 року Київським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.ст. 70, 71, 72 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 26.06.2009 року умовно-достроково на підставі ухвали Волноваського районного суду Донецької області від 18.06.2009 року строком на 1 рік 6 місяців 23 дні,

зареєстрованого та такого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 року близько 12-30 години ОСОБА_1 перебував на задньому сидінні автомобілю таксі марки «Daewoo-Sens», державний номер НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 та який здійснював приватне перевезення пасажирів. Разом з ОСОБА_1 на задньому сидінні перебував ОСОБА_3 Проїжджаючи вулицею Щорса на перехресті з пр. Богдана Хмельницького у м. Донецьку, ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_3, намагаючись відповісти на вхідний телефонний дзвінок, дістав зі свого карману одночасно з мобільним телефоном марки «Nokia» IMEI № НОМЕР_2, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київ Стар» № НОМЕР_3, купюру номіналом 200 гривень. Після цього в ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, а саме, купюрою номіналом 200 гривень. З цією метою, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою відкритого заволодіння чужим майном та подальшого звернення його на свою користь, вирвав з рук ОСОБА_3 купюру номіналом 200 гривень та одночасно з цим і мобільний телефон. Виконавши всі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для заволодіння грошовими коштами потерпілого та можливості розпорядитися ними, пересвідчившись, що ОСОБА_3 не буде відповідати на дзвінки, тим самим не зможе повідомити третім особам про вчинений злочин, ОСОБА_1 повернув телефон потерпілому. Надалі, висадивши останнього в районі зупинки громадського транспорту «Інститут кольорових металів» у Калінінському районі м. Донецька, ОСОБА_1 з викраденим майном, а саме, з грошовими коштами у розмірі 200 гривень, з місця скоєння злочину зник, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 200 гривень.

В суді обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та показав, що наприкінці грудня 2013 року він їхав в автомобілі таксі під керуванням ОСОБА_2, послугами якого користувався час він часу. Коли прямували бул. Шевченка, їх підрізав автомобіль «Таврія» під керуванням незнайомого йому раніше ОСОБА_3 Оскільки такі дії потерпілого його збентежили, він сказав водію прямувати за автомобілем ОСОБА_3. В районі стадіону «Донбас-Арени» автомобіль потерпілого зупинився, він підійшов до нього та попросив сісти в таксі, на що потерпілий погодився. Він вирішив, що ОСОБА_3 може бути п'яним та вирішив поїхати разом з ним до міліції. Коли вони їхали в автомобілі по вул. Щорса, у потерпілого задзвонив мобільний телефон, він витяг його з кишені для відповіді, при цьому разом з телефоном «Нокіа» була витягнена купюра номіналом 200 гривень. Він забрав у потерпілого телефон та гроші в сумі 200 гривень, просто вихватив їх з рук ОСОБА_3. Потім він вирішив не везти потерпілого до міліції, вони приїхали на зупинку «Інститут металів» на бул. Шевченка, там він віддав потерпілому телефон та висадив його, а сам уїхав на тому ж таксі, гроші в сумі 200 гривень залишив собі. В скоєному кається та просить не позбавляти його волі.

Виходячи з того, що обвинувачений вину визнав у повному обсязі, дав суду показання, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає за достатнє обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує те, що вчинений обвинуваченим злочин відноситься до тяжких злочинів, обвинувачений раніше неодноразово судимий, не працює офіційно, задовільно характеризується за місцем проживання, у скоєному щиро покаявся.

З урахуванням викладеного, з метою виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 не заявлений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.С. Салькова