Єдиний унікальний номер 252/4708/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5195/2014
Головуючий в 1 інстанції - Наумик О.О.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Принцевської В.П.
суддів: Канурної О.Д., Санікова О.С.
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виселення,
В С Т А Н О В И В:
У поданому ним до суду позові ПАТ КБ «Приватбанк» просить виселити ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Позивач посилається на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 09.06.2008 р. уклали кредитний договір №GOH3GA0000000004, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 89734,69 грн. строком до 09.06.2023 р. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 09.06.2008 р, було укладено договір іпотеки № GGH3GA0000000004, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: належну їй на праві власності квартиру загальною площею 49,50 кв.м, житловою площею 26,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за Кредитним договором не виконала. Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 19.07.2011р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, що за ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України є підставою для виселення всіх мешканців.
Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 квітня 2014 року частково задоволено позовні вимоги та виселено відповідачів зі спірної квартири. В задоволенні вимог позивача про зняття відповідачів з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України відмовлено.
З даним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з»ясував всі обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку». Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
До суду апелянт не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання телефонограмою № 1070, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1.
Представник позивача та відповідач ОСОБА_2 до суду також не з»явилися, повідомлені про час і місце судового засідання телефонограмами № 1068, № 1069, які зареєстровані в журналі телефонограм № 1.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2008 р. ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № GOH3GA0000000004, відповідно до якого відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 89734,69 грн. строком до 09.06.2023 р.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем 09.06.2008 р. було укладено договір іпотеки № GOH3GA0000000004, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме належну їй квартиру загальною площею 49,50 кв.м, житловою площею 26,10 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_5 не виконала.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 19.07.2011 р. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.06.2008 р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру.
Згідно з положеннями частини 3 статті 61 Цивільно-процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За довідкою ВАДР ГУДМС України в Донецькій області від 20.06.2013 р. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим за зазначеною адресою не значиться. Проте у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що фактично проживає за вказаною адресою і користується спірним житловим приміщенням.
19 лютого 2013 року КБ «Приватбанк» на адресу відповідачів була направлена письмова вимога в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги (згідно положень ст.40 Закону Укераїни «Про іпотеку») добровільно звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується реєстром поштових відправлень з повідомленням № 1900 від 28.02.2013 р.
Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку щодо їх безпідставності, оскільки статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Факт отримання відповідачами письмової вимоги позивача про добровільне виселення зі спірної квартири також підтверджується листом Центру поштового зв»язку №4 Донецької дирекції Українського Державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта» від 13.12.2013 року про вручення рекомендованих поштових відправлень відповідачам 5.03.2013 року. Також даний факт підтверджується записами в книзі ф.8 д/д №3, в якій відповідачі поставили свій підпис про отримання 5.03.2013 року з Дніпропетровська рекомендованих поштових відправлень. Тобто позивачем з Дніпропетровська були направлені вказані письмові вимоги відповідачам 19 лютого 2013 року, а відповідачі отримали особисто дані вимоги 5.03.2013 року, про що свідчать їх підписи в книзі ф.8 д/д №3 Центру поштового зв»язку №4 Донецької дирекції Українського Державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта».
Статтею 10 ч.1 ч.2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідачами не надано доказів того, що вони 5.03.2013 року не отримували попередження позивача щодо добровільного виселення зі спірної квартири, що підписи в книзі ф.8 д/д №3 Центру поштового зв»язку №4 їм не належать.
При таких обставинах апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем було попереджено відповідачів про добровільне виселення з вказаної квартири згідно з вимогами ст. 40 Закону України «Про іпотеку».
Статтею 109 Житлового кодексу України та статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані з іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору все мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Суд дійшов правильного висновку, що за наявності чинного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, позов в частині вимог виселення підлягає задоволенню.
Також суд дійшов правильного висновку, що доводи сторони відповідача про не відповідність обраного позивачем способу захисту цивільних прав і інтересів, встановлених ч.2 ст.16 ЦК України, щодо ненадання за вимогами ст.109 ЖК України відповідачам іншого житлового приміщення, є безпідставними, оскільки вимога позивача про виселення відповідачів є наслідком порушення стороною відповідача зобов'язань за договірними правовідносинами, а не наслідком врегулювання житлових правовідносин.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: