АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 "а" - 810 / 2006 рік. Категорія: кримінальна.
Головуюча у суді 1-ї інстанції Совгира Д.І. Доповідач Суржок А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого Олексієнка Ю.Г. суддів: Суржок А.В., Кульбаки Ю.Г.
за участю прокурора Альчука М.П. адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 6 грудня 2006 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції із внесеними до неї змінами, за апеляціями засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах законного представника ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Могилів - Подільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2006 року, яким, -
ОСОБА_3, судимості не мав, -
визнаний винним та засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 9 років позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 162 ч. 1 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено до відбуття 9 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, судимості не мав, -
визнаний винним та засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 194 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі; за ст. 162 ч. 1 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено до відбуття 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 104 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням і йому встановлений іспитовий строк тривалістю 2 роки
Постановлено стягнути на користь ОСОБА_6 моральну шкоду з засуджених: ОСОБА_3 в сумі 5.000 грн.; ОСОБА_4 в сумі 3.000 грн.
Вироком вирішені питання по речових доказах і судових витратах
Вироком суду встановлено, що 13 листопада 2004 року близько першої години ночі ОСОБА_3 змові з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли до знайомого ОСОБА_7, що мешкав АДРЕСА_1,з метою отримати від ОСОБА_7 борг, який була винна ОСОБА_3 колишня співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_8. Оскільки ОСОБА_7 відмовився повертати борг, то ОСОБА_3, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито разом з ОСОБА_4 викрали належний ОСОБА_7 телевізор «IBА» з чорно-білим зображенням, вартістю 146 грн.
В ніч на 11 грудня 2004 року ОСОБА_3 змові з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно прийшли до знайомого ОСОБА_7, що мешкав АДРЕСА_1,з метою поговорити з ним, щоб він відізвав з міліції заяву про викрадені у нього телевізори.
Оскільки ОСОБА_7 не відкривав двері і не впускав їх до своєї кімнати, то ОСОБА_3 у змові з ОСОБА_4, порушуючи недоторканість житла, силою потягнули дерев'яні двері на себе, пошкодивши їх, і незаконно проникли в кімнату.
В кімнаті ОСОБА_3 почав побиття ОСОБА_7 руками і ногами по різних частина тіла, а ОСОБА_4 умисно, з метою знищення чужого майна, запальничкою вчинив підпал речей потерпілого, внаслідок чого було завдано матеріальних збитків на суму 4.994 грн.
Коли ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виходили з жилої кімнати, то ОСОБА_7 палицею наніс ОСОБА_4 удар по голові від якого останній втратив свідомість і непритомним впав на підлогу. Побачивши це, ОСОБА_3 табуреткою, цеглинами та дерев'яною ніжкою від столу, умисно почав наносити удари в життєво важливі частини тіла потерпілого ОСОБА_7, від чого останній помер на місці пригоди.
Непритомного ОСОБА_4 з будинку на вулицю винесли ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, де він прийшов до свідомості.
На такий вирок суду надійшли апеляції:
В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_3, посилаючись на неповноту судового слідства, що суд не повно задовольнив його клопотання про допит свідків, а тому висновки суду щодо об'єму його вини і кваліфікації дій є не вірні, що прокурор Путря О.В. був причетний до його арешту, а в суді підтримував державне обвинувачення. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 і в апеляції законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, ставиться питання про зміну вироку в частині визнання засудженого ОСОБА_3 винним за ст. 115 ч. 1 КК України і перекваліфікації його дій на ст. 121 ч. 1 КК України, та пом'якшення покарання. На думку апелянтів, відсутні переконливі докази, що ОСОБА_3 наносив потерпілому ОСОБА_7 удари по голові. У їх підзахисного не було умислу на вбивство ОСОБА_7. Суду за основу доказів слід було взяти покази засудженого ОСОБА_3 які він давав в судовому засіданні, а не посилатись, як на доказ, на покази засудженого ОСОБА_3 дані ним на досудовому слідстві.
В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції із внесеними до неї змінами, ставиться питання про зміну вироку суду щодо ОСОБА_3 через неправильне застосування кримінального закону до неповнолітнього засудженого. Звільнення його від призначеного судом за ст. 162 ч. 1 КК України покарання у вигляді штрафу. В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Вирок щодо ОСОБА_4 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину його особі внаслідок м'якості та через неправильне застосування кримінального закону скасувати. Кримінальну справу щодо ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи поданих ними апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1 з проханням залишити вирок суду без змін, міркування прокурора Альчука М.П., який підтримав апеляцію державного обвинувача із внесеними змінами, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи в межах поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що подані по справі апеляції підлягають частковому задоволенню, в частині звільнення засуджених від призначеного покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. призначеного судом за ст. 162 ч. 1 КК України.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_3, і ОСОБА_4 в скоєнні злочинів встановлених судом при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, і підтверджується доказами, повно перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку і юридичну кваліфікацію.
Засуджені ОСОБА_3, і ОСОБА_4 на досудовому слідстві, а засуджений ОСОБА_4 і в судовому засіданні визнавали себе винними в скоєнні вчинених злочинів, за які вони засуджені.
Відповідно до сукупності їх показів, вина і кваліфікація їх дій за ст. ст. 186 ч. 2, 162 ч. 1, 194 ч. 2 КК України засудженими не оскаржується.
Суд обгруновано взяв за основу покази засуджених, в тому числі і засудженого ОСОБА_3, дані ним на досудовому слідстві, тому що вони послідовні, не суперечать сукупності інших доказів по справі і є переконливими.
Доведеність вини ОСОБА_3 в позбавленні життя ОСОБА_7, що його протиправними діями вчинений цей злочин, підтверджується також показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, оголошеними показами свідка ОСОБА_11, із сукупності яких слідує, що ОСОБА_3 бив ОСОБА_7.
При відтворенні обстановки і обставин подій ОСОБА_3 детально показав і розказав, як він вчинив побиття потерпілого ОСОБА_7 руками, ногами, табуреткою, ніжкою від столу, цеглинами, від яких останній помер.
( а. с. 237 - 249 ).
Про умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 свідчить кількість і тяжкість нанесених тілесних ушкоджень, нанесення їх у життєво важливі частини тіла потерпілого, настання смерті на місці скоєння злочину. Тому доводи апеляцій в інтересах засудженого ОСОБА_3, про перекваліфікацію його дій на ст. 121 ч.І КК України є безпідставними, непереконливими і мотивовано спростовані у вироку.
Відповідно до вимог ст. 58 КПК України, участь прокурора в проведенні досудового слідства по даній справі не є підставою для його відводу при розгляді цієї справи в суді.
Щодо апеляції державного обвинувача із внесеними змінами, то вона підлягає частковому задоволенню.
Вирок суду відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає зміні в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Так суд, призначаючи неповнолітнім покарання за ст. 162 ч. 1 ЮС України, незаконно застосував покарання у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 99 ЮС України, штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. Разом з тим в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які відомості про це.
В таких випадках, відповідно до вимог закону, коли суд першої інстанції був позбавлений можливості призначити неповнолітнім інші покарання у вигляді виправних робіт та обмеження волі, то суду слід було керуватись роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Тут зазначається, що: «Суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. У таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання».
В решті частині доводи апеляції про призначення ОСОБА_4 м'якого покарання є безпідставними. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, мотивовано обґрунтоване у вироку суду і воно є справедливим.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції із внесеними до неї змінами, та апеляції засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах законного представника ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Могилів - Подільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2006 року змінити. На підставі ст. 7 КПК України, ст. ст. 48, 99 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ст. 162 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. - звільнити.
В своїй решті частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий:
Судді: