1

копія

Справа № 22-2739       2006 р.                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія       22                                                                  Слободяного О.Є.

Доповідач   Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 11.12.2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: НагорнякаВА.

Суддів:     Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі Пшеничній Л.В.

За участю прокурора Бридька А.М. Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

На рішення Козятинського міськрайонного суду від 19 вересня 2006 року, на додаткове рішення цього ж суду від 02 листопада 2006 року та на ухвалу цього ж суду від 02 листопада 2006 року

по справі за заявою ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суду,-

Встановила:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями суду.

В заяві позивач зазначав, що 18.05.2004 року постановою Корольовського райсуду м. Житомира було визнано, що він умисно ухиляється від явки в судове засідання за викликом суду на розгляд адміністративної справи за ст. 185 КУпАП та постановлено провести його адміністративне затримання і доставити в Корольовський райсуд м. Житомира. Постановою Корольовського райсуду м. Житомира від 02.06.2004 року його було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і застосовано адміністративний арешт строком на 15 діб. Постанову Корольовського райсуду м. Житомира від 02.06.2004 р. було скасовано постановою Голови апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2005 року як незаконну, провадження у справі закрито.

Позивач посилався на те, що незаконними діями Корольовського райсуду м. Житомира було порушено його права, гарантовані Декларацією прав людини та Конституцією України, чим йому була заподіяна моральна шкода, яка знайшла своє вираження в моральних стражданнях у зв'язку з незаконним арештом, неможливістю продовження звичного способу життя, погіршення стану здоров'я, втрати авторитету як людини та правозахисника. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінив в 300 000 грн.

Також вказував, що на лікування, у зв'язку з неправомірними діями Корольовського райсуду, ним затрачено 1035,94 грн. А за надання юридичної допомоги ним виплачена винагорода в сумі 8000 грн.

Тому просив відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету вищезазначені суми, а саме: моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., витрати на лікування - 1035,94 грн. та витрати по оплаті юридичної допомоги - 8000 грн.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 19 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного Казначейства України на користь ОСОБА_1 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

28.09.2006 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про апеляційне оскарження рішення суду.

В подальшому 04.10. та 05.10.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявами про ухвалення додаткового рішення та про роз'яснення рішення.

В заяві про ухвалення додаткового рішення позивач посилався на те, що під час розгляду справи і постановлення рішення від 19.09.2006 р. судом не було ухвалено рішення стосовно його позовної вимоги про відшкодування за рахунок бюджету втрачених ним, внаслідок незаконних дій Корольовського райсуду м. Житомира, грошових доходів в розмірі 18 600 грн., яка заявлялась та досліджувалась під час розгляду цивільної справи.

Додатковим рішенням Козятинського міськрайонного суду від 02 листопада 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимоги про відшкодування неотриманих ним грошових доходів в сумі 18 600 грн.

В заяві від 05.10.2006 року (а.с. 216) ОСОБА_1 просив роз'яснити рішення суду від 19.09.2006 року, посилаючись на те, що воно є не зрозумілим (неповним, неясним та нечітким).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 02 листопада 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.

В апеляційних скаргах позивач просить рішення суду, додаткове рішення суду та ухвалу суду, як постановлені з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, а питання щодо роз'яснення рішення суду передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення по слідуючих підставах.

Матеріалами справи встановлено, що постановою судді Корольовського райсуду м. Житомира від 18.05.2004 р. було постановлено провести адміністративне затримання ОСОБА_1 та доставити його в приміщення Корольовського райсуду м. Житомира 02.06.2004 року (а.с.4).

Постановою судді Корольовського райсуду м. Житомира від 02.06.2004 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і на нього накладено стягнення у вигляді 15 діб адмінарешту. В строк відбування адмінарешту зарахований строк адміністративного затримання з 06.05. по 07.05.2004 року (а.с.5).

Постановою Голови апеляційного суду Житомирської області від 15.02.2005 року постанова судді Корольовського райсуду м. Житомира від 02.06.2004 року про адмінарешт позивача ОСОБА_1 скасована, у зв'язку з тим, що адмінсправа була розглянута без участі останнього та його захисника ОСОБА_2, а справа провадженням закрита (а.с. 6).

Суд встановив, що позивачу, внаслідок винесення постанови про його адміністративний арешт терміном на 15 діб, дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась в зміні звичного способу життя, в погіршенні можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Факт заподіяння такої шкоди позивачеві знайшов підтвердження в поясненнях допитаних свідків та в доказах, що є в матеріалах справи.

Крім цього, судом встановлено, що постанова Корольовського райсуду м. Житомира про адміністративний арешт ОСОБА_1 на 15 діб фактично виконана не була, він був затриманий в адмінпорядку лише з 6 по 7 травня 2004 року, тобто фактично лише на одну добу (а.с. 5).

Згідно ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Врахувавши вищевказані обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди частково в сумі 1500 грн., вірно визнавши при цьому, що вимоги позивача про відшкодування такої шкоди в сумі 300 000 грн. є надто завищеними.

Що стосується вимог про відшкодування витрат на лікування та оплату юрдопомоги, то суд, ретельно перевіривши доводи позивача, встановив, що надані суду чеки на придбання ліків датовані 29.03.-19.04.2006 року, тоді як постанова про адмінарешт позивача була постановлена в червні 2004 року, а скасована у лютому 2005 року. Крім того, з постанови голови апеляційного суду Житомирської області видно, що дана постанова була прийнята без участі захисника ОСОБА_2, як і постанова Корольовського райсуду м. Житомира від 02.06.2004 року (а.с. 6).

Тому, відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування витрат на лікування в сумі 1035,94 грн. та витрат по оплаті юрдопомоги в сумі 8000грн., суд правильно виходив з того, що позивачем не було надано належних, достовірних та переконливих доказів на підтвердження цих вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд врахував, що заявою від 20.02.2006 року позивач доповнив свою первісну заяву вимогою про відшкодування за рахунок бюджету втрачених ним грошових доходів в розмірі 18 600 грн., посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій Корольовського райсуду (застосування до нього адмінарешту), з юридичною фірмою «Лікург», інтереси якої він представляв, були розірванні договори про надання правової допомоги, а саме: договір з товариством «Наталі», внаслідок чого він втратив 3600 грн.; договір з ОСОБА_3, внаслідок чого він втратив 6000 грн.; договір з ОСОБА_4, внаслідок чого він втратив 9000 грн., а всього втрачено 18 600 грн. грошових доходів (а.с. 116).

Дана вимога була досліджена судом під час розгляду справи і матеріалами справи встановлено, що дійсно були укладені договори про надання юридичної допомоги між ТОВ «Наталі» в особі директора ОСОБА_3 та ПЛ «Юридична фірма «Лікург», між ОСОБА_3 та ПЛ «Юридична фірма «Лікург» від 01.05.2004 року та між СПД ОСОБА_4 та ПЛ «Юридична фірма «Лікург» від 10.04.2004 року, згідно з якими правову допомогу вказаним особам повинен був надавати ОСОБА_1 (а.с. 119,120, 121).

Проте позивачем не було доведено об'єктивними і достовірними доказами те, що вказані договори були розірвані і вказані можливі грошові доходи були ним втрачені саме у зв'язку з винесенням Корольовським райсудом м. Житомира постанови про його адмінарешт.

Взявши  до  уваги  вищезазначене,   суд  вірно  відмовив  ОСОБА_1   в задоволенні і цієї вимоги.

Будь-яких додаткових чи нових переконливих доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду апеляційної інстанції також не надав.

Відповідно до ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є не зрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається на стадії його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві ОСОБА_1 (а.с. 216) йдеться про роз'яснення рішення суду від 19.09.2006 року, яке не набрало чинності, та фактично порушено питання про зміну рішення та внесення в нього нових даних.

Виходячи з вказаного, суд підставно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, ретельно перевірив доводи позивача, дав належну оцінку доказам і постановив рішення, які відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційних скарг безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду від 19 вересня 2006 року, додаткове рішення цього суду від 02 листопада 2006 року та ухвалу цього ж суду від 02 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення.

Судді:   підписи: