Справа № 249/2517/14-а
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 липня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі Коваленко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною, -
встановив:
06.06.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації (далі - УПСЗН), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює догляд за ним, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перебуває на обліку в УПСЗН. З 19.12.2012 року як застрахованій особі УПСЗН їй була призначена та щомісячно виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі нижчому, ніж це встановлено частиною першою статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Просила визнати дії відповідача у відмові нарахування та виплати недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.12.2013 року по 31.05.2014 року з розрахунку, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років неправомірними, стягнути на її користь недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з розрахунку, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років з 01.12.2013 року по 31.05.2014 року з урахуванням фактично отриманих виплат.
В судове засідання позивачка не з"явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав суду заперечення та заяву в якій позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та слухати справу в його відсутності.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Позивачка є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично здійснює догляд за ним, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН з 19.12.2012 року, як застрахована особа, якій призначена допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трьох років в розмірі 130 грн. на місяць на дитину.
Відповідно до довідки УПСЗН № 1457 від 26.05.2014 року позивачці була сплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за грудень 2012 року у розмірі 54,52 грн., та за січень 2013 року - травень 2014 року - по 130 грн. щомісячно.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.
Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витрат зумовлених похованням" (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, а відповідно до статті 15 Закону № 2811-ХІІ, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Крім того, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Оскільки у даній справі, спір виник щодо виплати допомоги у 2013 р. особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Така правова позиція також підтверджена Верховним Судом України у його постановах від 11 грудня 2012 року у справі за позовом фізичної особи до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області (номер ЄДРСР 28332586) та від 25 грудня 2012 року у справі за позовом фізичної особи до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Донецьку ради (номер ЄДРСР 28332590), які, відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх судів України.
Оскільки іншими законами не встановлювалось інший ніж у Законі розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить закону, що стосується розміру допомоги застосовуватись не може, отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2240-ІІІ, до досягнення дитиною трирічного віку.
Статтею 4 Закону України № 2811-ХII передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів, а тому нарахування та виплата недоотриманої допомоги по догляду за дитиною трирічного віку повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд вважає, що позивачкою без поважних причин пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка фактично дізналась про виплату їй УПСЗН такої допомоги в меншому розмірі, ніж це передбачено законом, в грудні 2013 року при отриманні даної допомоги. За таких підстав, строк звернення не підлягає поновленню.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
З урахуванням викладеного недоплачена відповідачем позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна бути стягнута за період з 06.12.2013 року по 31.05.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити позивачці.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.1,4,13,15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року " 2811-ХII з наступними змінами та доповненнями, Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-1У, Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст..ст.2, 4, 8, 11, 17, 41, 104, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої державної допомоги в зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації в частині відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 06.12.2013 року по 31.05.2014 року з розрахунку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської райдержадміністрації здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 06.12.2013 р. по 31.05.2014 року виходячи із встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Ф. Карабаза