2/258/2343/14 258/6734/14-ц
Справа № 2/258/2343/14
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24 червня 2014р. Кіровський районний суд м. Донецька
у складі: головуючої судді Дорошенко В.Г.
при секретарі Сорока Т.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно,-
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно, в якій вказує, що на підставі рішення виконкому Кіровської районної ради депутатів трудящих м. Сталіно, йому була виділена земельна ділянка площею 350 кв.м., для будівництва індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. 02 листопада 1960р. був укладений договір про надання в безстрокове користування вказаною земельною ділянкою для будівництва індивідуального жилого будинку за вказаною адресою.
Після цього, ним, за власні кошти, на виділеній земельній ділянці був збудований жилий будинок та надвірні побудови.
На теперішній час на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: жилий будинок літ. А-1 загальною площею 74,2 кв.м., та жилою площею 34,5кв.м., з погребом літ. а, ґанком літ.а1, а також надвірні побудови: літня кухня літ.Б, з прибудовою літ. б, гараж літ.Е, душ літ.В, убиральня літ. Г, сарай літ. Д, огородження №1-4.
Позивач вказує, що починаючи з часу закінчення будівництва він з сім'єю вселився у цей будинок и проживає у ньому до теперішнього часу.
Разом з цим, правовстановлюючі документи на будинок він своєчасно на реєстрацію в КП БТІ не представляв, а тому, до теперішнього часу, його право власності на будинок та надвірні побудови залишається не зареєстрованим.
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, з 23 липня 1952р. він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4.
Оскільки вищевказаний будинок, був ним з будований у період знаходження у шлюбі, відповідно до вимог ст. ст.22 КпШС України(який діяв на той час) є їх спільною з дружиною власністю і належав їм в рівних частках, по 1/2 частці кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги спадкування на вказане майно був він, як чоловік спадкодавця та їх діти - відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3
До нотаріальної контори ніхто з них з заявами про прийняття спадщини не звертався. При цьому, він прийняв спадщину фактично, оскільки постійно проживав у спадковому будинку, був у ньому зареєстрований, ніс необхідні витрати по його утриманню.
Таким чином, позивач вважає, що на теперішній час він є власником будинку в цілому, оскільки 1/2 частка належить йому, як особі, яка у встановленому законом порядку збудувала його, а 1/2 частка, в порядку спадкування за законом, після смерті дружини.
В зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості зареєструвати будинок на своє ім'я та отримати правовстановлюючий документ іншим шляхом, він змушений звертатися до суду з даним позовом та просить визнати за ним право власності на жилий будинок літ. А-1 загальною площею 74,2 кв.м., та жилою площею 34,5кв.м., з погребом літ. а, ґанком літ.а1; надвірні побудови: літня кухня літ.Б, з прибудовою літ. б, гараж літ.Е, душ літ.В, убиральня літ. Г, сарай літ. Д, огородження №1-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та надав суду пояснення аналогічні вище викладеним. Просив суд його позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнали. Підтвердили суду, що домоволодіння АДРЕСА_1 було збудоване їх батьками, за їх кошти, але не було своєчасно прийняте до експлуатації та зареєстроване в КП БТІ. Після смерті їх матері - ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявами ніхто не звертався. Фактично спадщину прийняв їх батько - ОСОБА_1, який постійно проживає у спадковому будинку, зареєстрований у ньому, несе витрати пов'язані з утриманням будинку. Не заперечували, щоб за ОСОБА_1 було визнане право власності на вказаний будинок.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального жилого будинку від 02 листопада 1960р., позивачу ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 350 кв.м., для будівництва індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1(а.с.7-9).
Згідно представленого суду свідоцтва про одруження, ОСОБА_1 з 23 липня 1952року перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4(а.с.25).
Позивачем та його дружиною, за власні кошти, у 1961р. на виділеній земельній ділянці був збудований жилий будинок та надвірні побудови.
Але, до експлуатації домоволодіння прийняте не було, в КП БТІ, у встановленому законом порядку, зареєстроване не було.
Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно( житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
Згідно з п.3.1 Порядку прийняття до експлуатації індивідуальних жилих домів, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та проведення технічного дослідження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011року №91 зареєстрованого у Міністерстві юстиції 11 липня 2011р. за №830/19568, документом, який посвідчує відповідність завершених будівництвом до 05 серпня 1992р. індивідуальних жилих будинків, прибудов до них, які не підлягають прийому до експлуатації, вимогам законодавства, будівельних норм державних стандартів та правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Як вбачається з представленого суду технічного паспорту, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: жилий будинок літ. А-1 загальною площею 74,2 кв.м., та жилою площею 34,5кв.м., з погребом літ. а, ґанком літ.а1, а також надвірні побудови: літня кухня літ.Б, з прибудовою літ. б, гараж літ.Е, душ літ.В, убиральня літ. Г, сарай літ. Д, огородження №1-4. Усі будівлі збудовані у період з 1991 по 1983р.р. (а.с.20-24)
Оскільки жилий будинок та надвірні побудови, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, були збудовані до 05 серпня 1992р., прийняття їх до експлуатації не є обов'язковим для визнання права власності на них.
Відповідно до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (який діяв на той час), майно, нажите подружжям в період шлюбу, є їх спільною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
З урахуванням вищенаведених норм закону, суд вважає, що АДРЕСА_1, належав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частках, по 1/2 частці кожному.
Як вбачається з представленого суду свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.(а.с.28).
Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги спадкування на вказане майно, відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, були: позивач ОСОБА_1, як чоловік спадкодавця та їх діти - відповідачі по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_3
В судовому засіданні сторони пояснили, що до нотаріальної контори ніхто з них з заявами про прийняття спадщини не звертався.
При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з представленої суду домової книги на будинок АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за вказаною адресою з 29 жовтня 1961р. і по теперішній час.(а.с.15-19) Факт проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_4 у спірному будинку, відповідачами у судовому засіданні не оспорювався.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили, що спадщину фактично не приймали і не претендують на неї у теперішній час.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження у ході судового засідання та вважає можливим визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 з надвірними побудовами, оскільки 1/2 частка будинку належить йому, як особі, яка збудувала його на виділеній для цього, у встановленому законом порядку, земельній ділянці , а 1/2 частка перейшла в порядку спадкування за законом, після смерті дружини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331, 376, 392,1261,1268, ЦК України, ст.22,28 КпШС України, ст.ст.3,10,11,60,209, 212-215 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок літ. А-1 загальною площею 74,2 кв.м., та жилою площею 34,5кв.м., з погребом літ. а, ґанком літ.а1, а також надвірні побудови: літня кухня літ.Б, з прибудовою літ. б, гараж літ.Е, душ літ.В, убиральню літ. Г, сарай літ. Д, огородження №1-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
На рішення суду може подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: