Єдиний унікальний номер 267/3398/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5038/2014

Головуючий в 1 інстанції: Колієв С.А.

Категорія 27 Доповідач: Шевченко В. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» червня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Шевченко В.Ю.,

суддів: Новікової Г.В., Новосьолової Г.Г.

при секретарі:Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 березня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 14 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № DOM7GА0000000038 від 30.05.2008 року станом на 14 березня 2014 рік в загальній сумі 32 576,57 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 14.03.2014 (офіційний курс НБУ 9,47 гривень за 1 долар США) рік еквівалентно 308500,22 гривень, яка складається з заборгованість за кредитним договором - 9 125,13 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.04.2013 року становить 86414,98 гривень; заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 1 940,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2014 року становить 18376,63 гривень, заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 528,42 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2014 року становить 5004,14 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 19 401,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2014 року становить 183731,73 гривень, штрафів: фіксована частина у розмірі 31,29 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2014 року становить 296,32 гривень, процентна складова - 1549,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2014 року становить 14676,42 гривень, звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, а саме: жилу квартиру загальною площею 42,90 кв. м, житловою - 29,70 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі 237 087,00 гривень шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ,вул. Набережна Перемоги,50,код ЄДРПОУ 14360570) вказаної квартири від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ними всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд ухвалив рішення, виконання якого зачіпає інтереси ОСОБА_2 та її малолітнього сина, оскільки вони зареєстровані та проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, проте суд першої інстанції не залучив її до участі у справі в якості третьої особи. Заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає положеннями діючого законодавства, а судове рішення ухвалено з суттєвими та грубими порушеннями установленого законом порядку вирішення спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки. У жовтні 2013 року з карткового рахунку ОСОБА_2 було знято понад 5000 гривень і перераховано на погашення боргу ОСОБА_3, однак судом цього враховано не було під час ухвалення рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про звернення стягнення на нерухоме майно та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволені заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не залучив до участі у справі у якості третьої особи його доньки ОСОБА_2, яка зареєстрована та фактично проживає у вказаній квартирі разом зі своїм малолітнім сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Суд першої інстанції не надав належної оцінки розрахунку суми заборгованості, наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк». Судом також не надана оцінка змісту положень кредитного договору від 30 травня 2008 року та іпотечного договору № 212 від 30 травня 2008 року та безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

30 травня 2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DOM7GА0000000038, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 10430,00 доларів США у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на наступні цілі: 10 000 доларів США - на споживчі цілі; 300 - доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту; 80,00 доларів США - страхування майна, 50,00 доларів США - особисте страхування, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості; винагороди за надання фінансового інструменту - 3% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту; винагороди за резервування фінансового інструменту у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Кінцевий строк повернення кредиту - 30.05.2011р.

При цьому сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за Кредитним договором, відповідно до якого щомісяця в період сплати (з 25 по 30 число кожного місяця) відповідач повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 384,14 доларів США згідно Графіку погашення кредиту (Додаток №2 до кредитного договору).

Також умовами Договору (п.8.4) визначено, що у випадку порушення Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту останній сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Згідно п.8.3 Договору визначено, що у забезпечення Позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека, предметом якої є двокімнатна квартира загальною площею 42,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання укладеного кредитного договору 30 травня 2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 212. Відповідно до умов вказаного договору предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 42,90 кв.м, житловою - 29,70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 травня 2008 року, виданого Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївського виконавчого комітету, та зареєстроване в КП «БТІ м. Макіївки» 29.05.2008 року за №42790 в книзі 211. Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 237 087,00 гривень.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу обумовлену Кредитним договором суму кредитних коштів, що ОСОБА_3 не заперечувалося.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 11.04.2013 рік утворилась заборгованість за кредитним договором. яка становить 32 576,57 долари США, і складається з:

- заборгованості за кредитом - 9 125,13 доларів США;

- заборгованості за відсотками - 1 940,51 доларів США;

- заборгованості по сплаті комісії - 528,42 долари США;

- нарахованої пені - 19 401,45 долари США;

- штрафи: фіксована частина - 31,29 доларів США

процентна складова - 1549,78 доларів США.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи із досліджених по справі обставин та наданих сторонами доказів, дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 про кредитному договору.

Такий висновок узгоджується з матеріалами справи та відповідає нормам матеріального і процесуального права, які судом застосовані правильно.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг відносно того, що суд безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки, не перевіривши розмір заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору, є неспроможними.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

На підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_3 по укладеному кредитному договору представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок її розміру, який було досліджено судом першої інстанції ( а.с.9-10). Заперечуючи проти даного розрахунку, відповідач будь-яких доказів, які б його спростовували, не надав.

Доводи апеляційних скарг стосовно того, що суд при вирішенні справи не врахував те, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстрована донька іпотекодавця ОСОБА_3- ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином, у зв»язку з чим неправомірно звернув стягнення на предмет іпотеки, на правильність висновків суду не впливають.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із договором іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Відповідно до п.4.3 Іпотечного договору №212 звернення стягнення на предмет іпотеки надає право Іпотекодержателю продати від свого імені Предмет іпотеки будбь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ( далі Закон).

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідно до процедури, встановленої положеннями ст.38 Закону України «Про іпотеку», відповідає узгодженим між сторонами умовам Іпотечного договору та нормам ст.39 зазначеного Закону.

Статтею 204 ЦПК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено і це не заперечувалось сторонами, що Іпотечний договір №212 від 30.05.2008р. недійсним не визнано.

Таким чином, з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину, правових підстав вважати, що реєстрація у спірній квартирі дитини, унеможливлює його виконання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не має.

Зміст апеляційних скарг не дає підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосований закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308,315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: