Єдиний унікальний номер 254/5945/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5468/2014

Головуючий у 1 інстанції Ребров С.О.

Категорія: 27 Доповідач Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Іванової А.П.,

Суддів: Зінов'євої А.Г., Новікової Г.В.,

При секретарі Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м .Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 23 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого порушив право позивача на добровільне виконання вимог третьої особи в строки та порядку, передбаченому кредитним договором та законом, а саме: нотаріус повинен був пересвідчитись щодо безспірності заборгованості. З рішення суду першої інстанції вбачається, що приватному нотаріусу ОСОБА_2 для вчинення виконавчого напису були подані: оригінал договору застави рухомого майна №519-ДЗ1 від 16.04.2008 р.; копія рамкової угоди №519 від 16.04.2008 р.; копія договору про надання траншу № 4.22575/519 від 16.04.2008р.; копія паспорту заставодавця; копія повідомлення про виникнення заборгованості за договором про надання траншу №4.22575/519; розрахунок заборгованості; вимоги про дострокове погашення кредиту; копія технічного паспорту транспортного засобу; докази направлення вимоги заставодавцям. Посилаючись на вимоги ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», рішення Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року по справі 10/52, зазначила, що для підтвердження безспірності своїх вимог банк повинен був надати приватному нотаріусу: документ, який підтверджує виконання банком умов щодо надання та перерахування коштів - належним чином оформлений меморіальний ордер (підпис та печатка відповідальної особи за складання); документ, який підтверджує зарахування зазначених коштів на відповідний картковий або поточний рахунок позичальника - виписка з рахунку; підтвердження виконання (часткове) зобов'язання - заява на переказ готівки, сплати за чеками, списання коштів тощо. Тобто, приватний нотаріус повинна була пересвідчитись, чи був укладений договір про відкриття банківського рахунку з позичальником, чи саме з тим позичальником він був укладений, чи наявні первинні документи щодо видачі кредиту. Крім того, повідомлення про виникнення заборгованості ОСОБА_1 не отримувала, а тому її можна було б вважати належним чином повідомленою про виникнення заборгованості, коли б банк не лише направив на її адресу вимогу, а й довів факт вручення її адресатові під розписку, що відповідачем зроблено не було. Зазначила, що на момент укладення договору застави рухомого майна № 519-ДЗ1 від 16.04.2008 року, закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачав такого способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як «реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса», а вказаною нормою закон було доповнено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011р. №3795, який набрав чинності 16.10.2011р. Отже, виконавчий напис на реалізацію автомобілю здійснений в порушення чинного законодавства, тобто є таким, що не підлягає виконанню. З підстав, викладених вище, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки від 30.04.2013р. № 292 підлягає скасуванню.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Будьоннівського районного управління юстиції м.Донецька, просила визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки від 19 липня 2011 року за № 780 таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2008р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «ПроКредит Банк» укладено рамкову угоду №519 та договір про надання траншу №4.22575/519. У відповідності до рамкової угоди №519 банк надав позичальнику банківський кредит в іноземній валюті в розмірі 100000 доларів США, який останній зобов'язаний був повернути протягом 120 календарних місяців частинами зі сплатою щомісячних відсотків, які встановлені кредитним договором. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 50000 доларів США, який останній зобов'язаний був повернути протягом 60 календарних місяців частинами зі сплатою щомісячних відсотків, які встановлені кредитним договором.

Крім того, для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між банком та позивачем 16 квітня 2008р. укладено договір наступної іпотеки №519-ДЗ1, предметом якого є рухоме майно - автомобіль тип легковий хетчбек, модель AVEO SF48Y, марка СHEVROLET, випуску 2007року, колір чорний, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3.

До березня 2010 року позичальник ОСОБА_3 належним чином виконувала умови кредитного договору. Проте, на початку 2010 року зв'язку з фінансовими труднощами вона продовжувала сплачувати всі необхідні платежі, проте не в повному обсязі, як передбачено кредитним договором.

У червні 2013 року позивач отримала з Гірницького ВДВС Макіївського МРУЮ м.Донецька постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2012р. про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №780, виданого 19.07.2011р., з якого вбачається, що 19 липня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №780, на підставі наступної іпотеки від 16 квітня 2008 року за № 519-ДЗ1, на підставі якого звернула стягнення на предмет іпотеки - автомобіль тип легковий хетчбек, модель AVEO SF48Y, марка СHEVROLET, випуску 2007року, колір чорний, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3. Крім того, у виконавчому написі нотаріуса зазначено, що за рахунок продажу вказаного майна, приватний нотаріус запропонував задовольнити вимоги банку у розмірі: борг по капіталу - 40230 доларів США (320773,91грн.), борг по процентам - 5996,54 доларів США (47813,41грн.), проценти за неправомірне користування кредитом - 1425,38 доларів США (11365,27грн.), пеня - 162219,81грн., загальна сума заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса становить 542172,39грн., та 2500грн. за вчинення нотаріальної дії.

Вважає, що нотаріусом не дотримано вимог законодавства щодо вчинення виконавчого напису на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого порушено право позивача на добровільне виконання вимог третьої особи в строки та порядку, передбаченому кредитним договором з наступних підстав. Позивач протягом всього терміну дії кредитного договору та договору наступної іпотеки по день звернення до суду не отримував жодної вимоги від банку про усунення порушень, зокрема, про погашення заборгованості за основним зобов'язанням, передбаченими кредитним договором, відсотками чи штрафними санкціями, ні поштовим відправленням ні під розписку за 30 днів до вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису. Крім того, приватний нотаріус мав право вчинити виконавчий напис виключно після закінчення строку як основного зобов'язання за кредитним договором, так і закінчення строку іпотечного договору, тому оскільки строк іпотечного договору, укладеного між позивачем та банком не закінчився, приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Крім того, ОСОБА_1 20 лютого 2014 року доповнила позовну заяву, зазначивши, що станом на дату вчинення спірного нотаріального напису - 19.07.2011 року редакція статті 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачала випадків щодо звернення стягнення на рухоме майно шляхом вчинення виконавчого напису, а було передбачене право звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження тільки на підставі рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем - банком було надано нотаріусу достатні документи для висновку про наявність заборгованості, на адресу ОСОБА_1 було направлено листа ПАТ «Про КредитБанк» про усунення порушень, отже, під час вчинення нотаріальної дії відповідачами було дотримано вимоги ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Позивач ОСОБА_1, представник відповідача ПАТ «ПроКредит Банк», відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, представник третьої особи ВДВС Будьоннівського РУЮ м.Донецька в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с.111, 112, 114, 115, 116-117).

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2008р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «ПроКредит Банк» укладено рамкову угоду №519 та договір про надання траншу № 4.22575/519 (а.с. 6, 8-10).

У відповідності до рамкової угоди №519 банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті з лімітом 100000 доларів США, який останній зобов'язаний був повернути протягом 120 календарних місяців частинами зі сплатою щомісячних відсотків, які встановлені кредитним договором (а.с. 8-10).

Відповідно до договору про надання траншу №4.22575/519 від 16 квітня 2008р. банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 50000 доларів США, який останній зобов'язаний був повернути протягом 60 календарних місяців частинами зі сплатою щомісячних відсотків, які встановлені кредитним договором (а.с.6).

Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 16 квітня 2008р. укладено договір застави рухомого майна №519-ДЗ1, предметом якого є майно - автомобіль тип легковий хетчбек, модель AVEO SF48Y, марка СHEVROLET, випуску 2007року, колір чорний, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданий РЕВ 3-го МРВ м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 05 липня 2007 року з загальною заставною вартістю 51994 грн. 80 коп. (а.с.11-13).

Відповідно до п. 3.2 договору застави рухомого майна №519-ДЗ1 від 16 квітня 2008р. заставою забезпечується виконання усіх основних зобов'язань та вимог заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави.

Позивачем не заперечувався факт неналежного виконання умов кредитного договору та наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ПроКредит Банк».

Заявою ПАТ «ПроКредит Банк» від 07.06.2011 року, направленою на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, просив вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 51-52).

При цьому, в якості додатків до вказаної заяви долучено: оригінал договору застави з майновим поручителем №519-ДЗ1 від 16 квітня 2008 року, рамкова угода № 519 від 16.04.2008 року, договор про надання траншу № 4.22575/519 від 16.04.08р. з додатками, сторінки паспорту на іпотекодавця (копія), повідомлення про виникнення заборгованості, розрахунок заборгованості №1 за договором про надання траншу №№ 4.22575/519 від 16.04.08, копія свідоцтва про реєстрацію, виписка з рахунку, документ, підтверджуючий надання коштів у позику, довіреність представника банку.

05 жовтня 2010 року АТ «ПроКредит Банк» звернувся до ОСОБА_1 з повідомленнями-вимогами за вих. №01/04-1/1567, №01/04-1/1565 про наявність заборгованості в розмірі 43079, 07 доларів США за договором поруки №519 -ДП2 від 16 квітня 2008року (а.с. 59).

Крім того, 05 жовтня 2010 року за вих.№ 01/04-1/1569 АТ «ПроКредит Банк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов'язань у розмірі 43079,07 доларів США за договором поруки №519 -ДП2 від 16 квітня 2008 року та вказано про необхідність у п'ятиденний термін з дня отримання вимоги банку здійснити погашення заборгованості, а також зазначено, що у випадку невиконання вимог банку, банк буде змушений розпочати процедуру примусового звернення стягнення на майно (а.с. 60).

Вказані листи були направлені на адресу ОСОБА_1 13.10.2010 року, про що свідчить штемпель поштового відділення (а.с.76).

Виконавчим написом приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 від 19 липня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №780 звернуто стягнення на рухоме майно - легковий хетчбек, модель AVEO SF48Y, марка СHEVROLET, випуску 2007року, колір чорний, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» в сумі 542172,39грн., що виникли в період з 24 травня 2010 року по 08 червня 2011 року, з яких: борг по капіталу - 40230 доларів США (320773,91грн.), борг по процентам - 5996,54 доларів США (47813,41грн.), проценти за неправомірне користування кредитом - 1425,38 доларів США (11365,27грн.), пеня - 162219,81грн. Також запропоновано стягнути з ОСОБА_1 витрати в сумі 2500грн., сплачені ПАТ «ПроКредит Банк» за вчинення нотаріальної дії (а.с. 14).

Постановою ВП №31296330 заст.начальника ВДВС Будьоннівського РУЮ у м.Донецьку від 17.02.2012року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 780, виданого 19.07.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб легковий хетчбек, марки СHEVROLET, модель AVEO SF48Y, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації задовольнити вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» на суму 542172, 39грн. та 2500 грн. за вчинення виконавчого напису (а.с. 15).

У відповідності до вимог ст.1 ЗУ «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.6 ст.20 ЗУ «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до вимог ст.26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на день вчинення виконавчого напису нотаріусом, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (що діяла на час вчинення напису), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція), для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно з п.287 Інструкції виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Відповідно до п.1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що статтею 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, чинній на день вчинення виконавчого напису нотаріусом не передбачено можливість звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса не є підставою для скасування рішення суду з наступних підстав. Підпунктом 6.3.4 пункту 6.3 договору застави рухомого майна №519-ДЗ1 від 16 квітня 2008 року визначено, що звернення стягнення здійснюється за вибором заставодержателя, в тому числі, шляхом звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с. 70 зв.-71). При цьому статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, якою встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, підписавши договір застави рухомого майна №519-ДЗ1 від 16 квітня 2008 року ОСОБА_1 погодилась з тим, що заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Посилання апелянта на те, що нотарісом ОСОБА_2 не перевірено документи, які свідчать про безспірність заборгованості, спростовується долученими ПАТ «ПроКредит Банк» до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса документами, які повністю відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (а.с. 51-65).

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про виникнення заборгованості спростовується матеріалами справи, згідно яких листи про виникнення заборгованості були направлені на адресу ОСОБА_1 13.10.2010 року (а.с.76), а у відповідності до п.8.2. договору застави рухомого майна № 519-ДЗ1 від 16 квітня 2008 року визначено, що усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло п'ять календарних днів (а.с. 71).

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку, що приватний нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису діяла відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судом повно та всебічно досліджені обставини, наданим доказам дана належна оцінка, спір вирішено згідно з вимогами закону, вірно застосовано матеріальний та процесуальний закон. Підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м Донецька від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: