Єдиний унікальний номер 230/11943/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3984/2014

Головуючий у 1 інстанції Подколзін В.М.

Категорія: 50 Доповідач Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Іванової А.П.,

Суддів: Зінов'євої А.Г., Новікової Г.В.,

При секретарі Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про збільшення розміру аліментів стягнутих на дитину, яка продовжує навчання -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів стягнутих на дитину, яка продовжує навчання задоволені частково.

Збільшений розмір аліментів, стягнутих рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 червня 2013 року з ОСОБА_2 з 500грн. щомісячно до 1000грн. на користь продовжуючого навчання повнолітнього сина ОСОБА_1, починаючи з 04 жовтня 2013 року на період навчання ОСОБА_1, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 червня 2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі 500 грн. щомісячно на користь ОСОБА_1 відізвано.

Додатковим рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114грн. 70коп., понесені за подання заяви про витребування доказів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача на його користь аліменти в розмірі 2000грн. щомісячно, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з 01 вересня 2013 року значно погіршився матеріальний стан його сім'ї: позивач навчається в Донецькому юридичному інституті МВС України, форма навчання денна, термін навчання - до 30 червня 2017 року, ціна навчання становить 2013/2014рік - 15690грн., 2014/2015 рік - 15690грн., 2015/2016 рік - 15690 грн., 2016/2017 рік - 15690грн., загальна вартість навчання складає 62760грн. Крім плати за навчання, кожного робочого дня позивачу необхідно витратити на проїзд до м.Донецька та додому в Єнакієве не менше 40грн., доходів матері не вистачає, оскільки на її утриманні позивач, його брат, який також навчається, а також малолітня сестра у віці 3 років. Щомісячно йому необхідно на оплату навчання 1307грн., крім того 1218грн. складає прожитковий мінімум, вартість щоденного проїзду до м.Донецька для участі в навчальному процесі - 403,20 грн. в місяць (із розрахунку 19,20грн. за проїзд в міжміському автобусі 21 день на місяць), загалом не менше 2928,20грн. Мати позивача має дохід тільки у вигляді заробітної плати, сплачує значні суми для погашення банківських кредитів, утримує малолітню дитину та брата, який закінчив навчання, але не працевлаштувався. Вважає, що йому необхідні ще додаткові витрати на придбання форменого одягу, на лікування, оплату факультативних занять та ін., а тому сума позовних вимог є цілком обґрунтованою. Зазначив, що відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу, оскільки він тривалий час займається підприємницькою діяльністю, але не надавав такої допомоги до досягнення дитиною повноліття. Крім того, під час судового розгляду справи спростовано інформацію про мінімальні доходи ОСОБА_2, надану відповідачем в його запереченнях. Витребувавши інформацію про доходи відповідача, суд отримав достовірну інформацію про те, що в 2009 році він придбав двоповерховий житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 вартість якого оцінено в 98240,00грн., за 2012 рік відповідач отримав дохід від підприємницької, діяльності 118624,00 грн., за 2013 рік - 67890,00 грн., а 30.10.2013 року подарував будинок вартістю 109090грн. За таких обставин вважає, що суд був зобов'язаний застосувати ст.199 СК України, адже батько в змозі допомагати йому навчатися до досягнення 23 років, та повністю задовольнити позов.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру стягнутих аліментів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що частково погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно якому матеріальний стан відповідача не змінився з часу стягнення з нього рішеннями судів аліментів на користь двох неповнолітніх дітей на період їх навчання. Але апелянт не погоджується з висновком суду, що у зв'язку з припиненням навчання з 24.01.2014 року другого сина - ОСОБА_4 припинився обов'язок по сплаті на його користь 500грн. щомісячно, що надає відповідачу фінансову можливість сплачувати аліменти на користь позивача у сумі 1000грн. щомісяця. Крім того, суд першої інстанції присудив стягнення аліментів у збільшеному розмірі з дня подачі позову - з 04.10.2013 року, в той час, коли обов'язок по сплаті аліментів на другого сина припинився лише з 25.01.2014 року. При вирішенні питання стосовно розміру стягнення частки аліментів, судом першої інстанції не врахований той факт, що третя особа - мати позивача, також має обов'язок по утриманню своєї дитини, крім того, вона є працездатною особою, перебуває в офіційних трудових правовідносинах та має самостійний заробіток, який становить 4500-5500грн. щомісяця а також зобов'язана надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині. Враховуючи обов'язок матері приймати участь у витратах, вартість навчання на рік, яка складає 15690 грн., слід розділити на двох - 7845грн. на кожного з батьків, а якщо розділити цю суму на 12 місяців, виходить 653 грн. на місяць. Крім того, вважає, що оплата вартості навчання не є аліментними зобов'язаннями, а є додатковими витратами на дитину, викликаними особливими обставинами, тому у зв'язку з тим, що позивач просить збільшити розмір аліментів у зв'язку з навчанням на контрактній основі, підстави для задоволення позову відсутні. Зазначив, що на його утриманні перебувають два сина від іншого шлюбу та дружина, яка не працює, на лікування молодшого сина необхідні матеріальні витрати. Доходи від підприємницької діяльності не збільшились, такий дохід має мінливий характер, рівень прибутків у 2014 році значно знизився, а тому не має матеріальної можливості сплачувати по 1000грн. щомісяця на утримання повнолітньої дитини на період її навчання.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2, просив збільшити розмір аліментів та стягнути на його користь з відповідача аліменти у розмірі 2000грн. до досягнення двадцяти трьох років щомісячно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Єнакіївського міського суду від 1 липня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 500грн. щомісячно починаючи з 19 квітня 2013 року до закінчення навчання в Єнакіївському торгово-кулінарному ліцеї 24 січня 2014 року, де позивачу сплачували стипендію в розмірі 275 грн., де він навчався без необхідності значних витрат на проїзд. З 1 вересня 2013 року значно погіршився матеріальний стан сім'ї: позивач навчається в Донецькому юридичному інституті МВС України, форма навчання денна, термін навчання - до 30 червня 2017 року, ціна навчання становить 2013/2014рік - 15690грн., 2014/2015 рік - 15690грн., 2015/2016 рік - 15690 грн., 2016/2017 рік - 15690грн., загальна вартість навчання складає 62760грн. Крім плати за навчання, кожного робочого дня позивачу необхідно витратити на проїзд до м.Донецька та додому в Єнакієве не менше 40грн., доходів матері не вистачає, оскільки на її утриманні позивач, його брат, який також навчається а також малолітня сестра у віці 3 років. Оплата кожного року по 15690грн. за навчання, витрати на щоденний проїзд до міста Донецька свідчить про те, що матеріальний стан родини значно погіршився. Відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу, оскільки він тривалий час займається підприємницькою діяльністю, але не надавав таку допомогу до досягнення повноліття. Після набрання чинності рішення суду про стягнення аліментів він лише одного разу їх сплатив.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріальний стан відповідача не змінився з часу стягнення з нього рішенням судів аліментів на користь його двох неповнолітніх дітей на період їх навчання, відповідач має можливість надавати допомогу позивачу у більшому розмірі, оскільки він платив на двох дітей по 500 грн., а з січня 2014 року припинилось стягнення аліментів га другу дитину. При цьому, суд визначив, що позовні вимоги мають бути задоволенні частково на суму 500 грн. і з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача у розмірі 1000 грн. на період навчання позивача, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Позивач, відповідач, третя особа в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 158, 159).

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_5, який просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_6, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком позивача.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 грудня 2000 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Макіївки Донецької області, був визнаний безвісно відсутнім (а.с. 5).

Позивач ОСОБА_1 навчається у Донецькому юридичному інституті МВС України за рахунок коштів фізичних осіб, що підтверджується довідкою № 318 від 03 вересня 2013р., випуск планується 30 червня 2017 року (а.с.7).

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області по справі № 230/4798/13-ц від 21 червня 2013 року з відповідача ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь позивача 500 /п'ятсот/ гривень щомісячно на період навчання позивача, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років (а.с.9-10).

Крім того, рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області по справі № 230/4800/13-ц від 21 червня 2013 року з відповідача ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь іншого сина позивача ОСОБА_4 500 /п'ятсот/ гривень щомісячно на період навчання позивача, починаючи з 19 квітня 2013 року до закінчення навчання 24 січня 2014 року (а.с.29).

Таким чином, з 24 січня 2014 року з відповідача на користь сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно не стягуються, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

З договору про навчання № 45/13 вбачається, що загальна вартість освітньої послуги позивача становить 62760грн., з яких: 2013/2014рік - 15690грн., 2014/2015 рік - 15690грн., 2015/2016 рік - 15690 грн., 2016/2017 рік - 15690грн. (а.с. 6).

З Довідок ДП «Донецька залізниця» від 03.02.2014 року вбачається, що доход ОСОБА_3, яка є матір'ю позивача, за період з січня 2012 року по грудень 2012 року складає 84838грн. 99коп., за період з січня 2013 року по вересень 2013 року складає 67984грн. 99коп. (а.с. 70, 71).

З податкових декларацій фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 вбачається, що сума доходу за 2013 рік складає 62890грн., за 2012 рік - 118624грн. (а.с. 80-82, 84-86, 88-89).

З виписки Старобешівського БТІ № 4-150 від 13 січня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61-66).

З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2014 року вбачається, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.11.2013 року зареєстрований договір дарування, на підставі якого власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (а.с. 91).

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно частини 1 статті 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріальний стан відповідача не змінився з часу стягнення аліментів на користь його двох неповнолітніх дітей на період їх навчання.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо можливості ОСОБА_2 сплачувати аліменти у більшому розміру на користь позивача у зв'язку із припиненням сплати аліментів на другого сина - ОСОБА_4, відповідає вимогам законності, оскільки факт припинення сплати аліментів на іншу дитину свідчить про зміну матеріального становища платника податків.

При цьому посилання позивача на те, що на утриманні його матері перебувають малолітня сестра та повнолітній брат, який не працює, сплата зобов'язань за кредитними договорами, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки зазначене не впливає на можливість сплати аліментів відповідачем. А обов'язок матері, так само як і обов'язок батька утримувати повнолітню дитину, яка навчається виникає за умови можливості надання допомоги.

Доводи ОСОБА_1, що цілком обґрунтованою сумою є сума у розмірі 2000грн., оскільки йому необхідні ще додаткові витрати на придбання форменого одягу, на лікування, оплату факультативних занять та ін., не є підставою для скасування рішення суду, оскільки законодавчо передбачена можливість надання утримання саме на навчання повнолітніх сина, дочки.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на присудження стягнення аліментів у збільшеному розмірі з дня подачі позову з 04.10.2013 року, в той час, коли обов'язок по сплаті аліментів на другого сина припинився лише з 25.01.2014 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки частиною 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, та зміна періоду стягнення аліментів чинним законодавством не передбачений.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість надавати допомогу позивачу у більшому розмірі у зв'язку з припиненням сплати аліментів на другого сина.

Судом повно та всебічно досліджені обставини, наданим доказам дана належна оцінка, спір вирішено згідно з вимогами закону, вірно застосовано матеріальний та процесуальний закон. Підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційних скарг були предметом розгляду суду першої інстанції та не дають висновків про неправильне застосування положень закону.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: