Єдиний унікальний номер 249/1449/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5594/2014
Головуючий в 1 інстанції: Дністрян О.М.
Категорія 20 Доповідач: Шевченко В. Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«02» липня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Шевченко В.Ю.
суддів: Кіянової С.В.,Краснощокової Н.С.,
при секретарі Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.03.2013 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала у нього домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі- продажу домоволодіння посвідчено приватним нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Частину грошей у сумі 30 000грн. за купівлю будинку відповідачка передала йому при підписанні договору купівлі-продажу домоволодіння , а частину грошей, що залишилася за купівлю будинку, в сумі 20 000 гривень, зобов'язалася сплачувати щомісячно рівними частками у строк до 01.04.2014 року, про що власноруч написала розписку. Однак, після складання цієї розписки відповідачка повернула тільки частину боргу в сумі 4800грн. (1200грн. - у травні 2013р., 1200грн.- у червні 2013р., 1200грн.- у вересні 2013р., 1200грн. - у жовтні 2013р.). Частину грошей, що залишилася в сумі 15 200 грн., повертати не бажає. Просив стягнути з відповідачки на його користь 15 200грн., 600грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та судові витрати, а саме, витрати: зі сплати судового збору в сумі 243,60 гри. та на правову допомогу.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 03 червня 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, яке саме первинне зобов'язання існувало між сторонами, які правовідносини виникли між ними щодо сплати боргу у розмірі 20 000 грн. Крім того, суд дійшов до помилкового висновку про те, що безгрошовість вказаної розписки виключає можливість стягнення боргу на підставі ст.ст.1047,1049 ЦК України.
В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідачка в засідання апеляційного суду не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.68-72).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Згідно договору купівлі продажу від 02 березня 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Шахтарського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідачка ОСОБА_3 купила у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п.4 цього договору продаж вчинено за 20 000 грн., які продавці отримали від покупця до підписання цього договору.
10 березня 2013 року ОСОБА_3 власноруч написала розписку, в якій зазначила, що вона придбала частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, за 50000 грн. в розстрочку строком на 1 рік у ОСОБА_1, з яких 30000 грн. заплатила, а залишок суми у розмірі 20000 грн. зобов'язалася ОСОБА_1 сплатити протягом 1 року до 01.04.2014 р. щомісяця рівними частинами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо того, яке саме первинне зобов'язання існувало між сторонами, які правовідносини виникли між ними щодо сплати боргу у розмірі 20 000 грн., не доведено укладення між сторонами новаційного договору, тобто що була домовленість замінити первинне зобов'язання позиковим, а підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів на підставі новації боргу не має.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна за таких підстав.
Згідно зі ст.119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до статтей 31,212 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими позивач обгрунтовує вимоги, а не посилання на певну норму закону. Тому, якщо позивач посилається не на ту норму закону, суд з»ясовує підстави, й застосовує відповідну норму закону незалежно від того, чи отримано на це згоду позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою свого позову позивач зазначив порушення відповідачкою свого зобов»язання щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення боргу, який виник із даного договору купівлі-продажу, позивач у позові поряд з нормам, що передбачають новацію боргу ( ст.1053 ЦК України), посилався на норми, які регулюють виконання зобов»язання ( ст.ст. 526,530,610 ЦК України), тому суд вирішує справу на підставі саме цих правових норм. Способи захисту порушеного права у зобов»язальних правовідносинах передбачені нормами ст.16 та глави 51 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна стороні (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2013р. уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Продавці) передали у власність квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 (Покупець) приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму ( а.с.35).
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що 10 березня 2013 року ОСОБА_3 власноруч написала розписку, в якій підтвердила, що вона купила у ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно за 50000 грн. у розстрочку строком на 1 рік , з яких сплатила 30000 грн. , а залишок суми у розмірі 20000 грн. зобов'язалася сплатити ОСОБА_1 протягом 1 року до 01.04.2014 р. щомісяця рівними частинами ( а.с.9).
Після написання вказаної розписки відповідачка частково виконала взяті на себе зобов»язання, сплативши частину боргу у сумі 4800грн., про що було складено відповідні розписки (1200грн. - у травні 2013р., 1200грн.- у червні 2013р., 1200грн.- у вересні 2013р., 1200грн. - у жовтні 2013р.) ( а.с.10). Частину грошей, що залишилася в сумі 15 200 грн. повертати не бажає.
Судом встановлено, що оригінал розписки, складеної ОСОБА_3 10 березня 2013р. знаходиться у позивача ОСОБА_1, що свідчить про невиконане зобов»язання.
Вирішуючи спір, суд дійшов до правильного висновку про те, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що сторони досягли угоди щодо заміни первісного зобов»язання, яке виникло з договору купівлі-продажу, на зобов»язання, що виникає з договору позики, тобто, що відбулась новація боргу.
Проте, сторони не заперечували проте існування між ними зобов»язання щодо сплати грошових коштів за купівлю нерухомого майна.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов»язання перебачені ст.611 ЦК України.
Враховуючи встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок несплаченої неї за договором купівлі-продажу суми у розмірі 15 200грн.
Оскільки виниклі між сторонами зобов»язання є грошовими, відповідальність за порушення яких передбачена ст.625 ЦК України, підлягають частковому задоволенню й вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми, яка складає 15200грн., а саме 456грн. ( 15200грн. х3%).
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати по сплаті судового збору у суді першої інстанції в сумі 243грн.60коп. та за подачу апеляційної скарги у сумі 121грн.80коп., які підлягають стягненню з відповідачки.
Також ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу, а саме: 400грн. - за підготовку і складання позовної заяви та 1500грн. за представництво його інтересів адвокатом в суді, що підтверджується відповідними квитанціями ( а.с.11,34).
Враховуючи вимоги Закону України «Про гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 1130грн.80коп. (400грн. -за складання позовної заяви та 730грн.80коп., враховуючи час роботи адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції).
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2014 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 656 ( п»ятнадцять тисяч шістсот п»ятдесят шість грн.) та судові витрати в розмірі 1 496,20 грн. ( одна тисяча чотириста дев»яность шість грн. 20 коп.).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: