Справа № 256/5133/13-ц
2/256/1477/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року
Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області в складі:
головуючого судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Дегтярьової І.О.,
за участю:
представників відповідача
за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, про визнання за ним права власності на нерухоме майно, виділення майна в натурі, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки у праві спільної часткової власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у складі будинку літ.А-1, у складі будинку літ.І-1, виділення йому в натурі квартири АДРЕСА_1, виділення в натурі нерухомого майна за вказаною адресою у складі будинку літ.І-1.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві особистої власності належить квартира АДРЕСА_1, пізніше збудував та набув у власність будинок літ.І-1 за цією ж адресою. В позові зазначив, що правовстановлюючими документами на нерухоме майно помилково встановлено право часткової власності на будинок АДРЕСА_1. Вказує, що відповідачка не визнає його право власності на вищевказане майно, оскільки зверталася до суду з позовами, якими фактично оспорювала його право власності.
Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про виділення ії в натурі 50/100 часток із житловогобудинку АДРЕСА_1 у складі:
- приміщення в житловому будинку літ.А-1, а саме:
I тамбур (нежитлове приміщення загальною площею 5,2 кв.м.),
2-1 коридор (нежиле приміщення загальною площею 1,7 кв.м.),
2-2 кладова (нежиле приміщення загальною площею 1,5 кв.м.),
2-3 веранда (нежиле приміщення загальною площею 7,7 кв.м.),
2-4 коридор (нежиле приміщення загальною площею 5,5 кв.м.),
2-5 кухня (нежиле приміщення загальною площею 7,1 кв.м.),
2-6 кладова (нежиле приміщення загальною площею 0,4 кв.м.),
2-7 санвузол (нежиле приміщення загальною площею 4,6 кв.м.),
2-8 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 8,6 кв.м.),
2-9 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 16,7 кв.м.),
2-10 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 12,9 кв.м.),
Всього: загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м.
- літня кухня літ.Б;
- сарай літ.К;
- огородження №3, №6;
- замощення I, II,
припинивши право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Позивачка за зустрічним позовом свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_2, що становить 50/100 часток вказаного житлового будинку. Зазначила, що зверталася до відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір про виділ в натурі належної їй частки у праві спільної часткової власності. Листом від 15.05.2013 року ОСОБА_4 повідомив її про свою відмову в укладенні договору, оскільки не визнає факту перебування будинку АДРЕСА_1 у спільній частковій власності. Вважає порушеним своє право власника на виділ в натурі частки із права спільної часткової власності, що підлягає судовому захисту.
17 січня 2014 року позивач за первісним позовом ОСОБА_4 подав суду заяву, в якій просив залишити його позов без розгляду.
Ухвалою від 25 червня 2014 року позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
До судового засідання 25.06.2014 року позивач за первісним позовом ОСОБА_4 та його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з'явилися, про дату та час слухання були повідомлені належним чином.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що набув майно у особисту власність та між сторонами відсутні правовідносини часткової власності.
Представник третьої особи Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області до судового засідання не з'явився, про час та дату розгляду повідомлений належним чином.
Відповідачка за первинним позовом - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду не з'явилась, подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність за участю її представників.
У судовому засіданні представники відповідачки за первинним позовом - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали, дали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.
Розглянувши справу в межах позовних вимог, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та докази, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У частинах 1, 2, 5 статті 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник лише не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавленим права приватної власності чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що 13.02.1991 року на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.1991 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Гребенниковою Г.В., за реєстровим № Д464 ОСОБА_4 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору в користування покупця перейшла квартира АДРЕСА_1 А-1 - коридор 1-4, кухня 1-5, кладова 1-6, санвузол 1-7, кімнати 1-8, 1-9, 1-10, веранда а, погреб а1 , ганок А-4, ? літньої кухні Б. Договір купівлі-продажу зареєстровано БТІ м. Донецька 18.02.1991р. в реєстровій книзі за №54061.
14.10.1993р. Трест «Донецькшахтобуд» видано Свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) №0210, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 (50/100 часток) належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10.
Свідоцтво зареєстроване Донецьким БТІ в реєстровій книзі за №1/5-550.
13.11.1998 року Державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори Потужним О.О. на ім'я ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом(зареєстровано в реєстрі за №2-3395) після померлого ОСОБА_10, на 16,7% жилого будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2. Свідоцтво зареєстроване БТІ м. Донецька 04.12.1998р. за реєстровим №550 в книзі 1/5-550(92).
19.04.2013р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №2246) після померлої ОСОБА_9, на 16,7/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2. Свідоцтво зареєстроване Спадковому реєстрі 19.04.2013 року за №54406616. Право власності, набуте за свідоцтвом, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2013р. за №45383114101.
Таким чином, будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 - 50/100 часток та відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 - 50/100 часток.
Відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, статтею 364 Цивільного кодексу України встановлене безумовне право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна шляхом укладення відповідного договору у письмовій формі, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Порядок та вимоги щодо нотаріального посвідчення договору про виділення частки в натурі встановлений п.6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N296/5 від 22.02.2012р.
Згідно вказаного Порядку договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що встановлюють право власності на таке майно. Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори, нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз'яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів.
З огляду на викладене, укладення договору про виділ частки в натурі із спільного нерухомого майна передбачає вільне волевиявлення всіх співвласників на укладення такого договору, згоду між співвласниками щодо умов (змісту) договору.
Крім того, укладення договору вимагає від співвласників вчинення певних дій, що необхідні та в кінцевому результаті спрямовані на укладення договору. Зокрема, співвласники мають з'явитись до нотаріуса, надати нотаріусу правовстановлюючі документи на належне їм майно, документи, що посвідчують особу та ін.
Судом встановлено, що 17.04.2013 року позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 направила на адресу відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 письмову пропозицію про укладення договору про виділ в натурі належної їй частки, що підтверджується поштовою квитанцією №2055 від 17.04.2013 року, описом вкладення поштового відправлення.
Вказаний лист адресату не вручений та повернутий відправникові. Як вбачається з довідки пошти, причина повернення - «за закінченням терміну зберігання».
10.05.2013р. позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 повторно направила на адресу відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 письмову пропозицію про укладення договору про виділ в натурі належної їй частки, що підтверджується поштовою квитанцією №7405 від 10.05.2013 року. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення лист-пропозиція отримані відповідачем 14.05.2013р.
15.05.2013р. відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 надав позивачці ОСОБА_1 письмову відповідь, згідно якої не згоден на укладення договору про виділ у натурі частки, оскільки ніколи не перебував у дольових відносинах щодо будинку АДРЕСА_1.
Судом встановлено,що між сторонами існує спір щодо виділення в натурі позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 належної їй 50/100 часток у праві спільної часткової власності житловогобудинку АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох квартир та між сторонами склався порядок користування цим житловим будинком. У володінні та користуванні відповідача за зустрічним позовом постійно перебуває квартира АДРЕСА_1, у володінні та користуванні позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - квартира АДРЕСА_2.
Як вбачається Державного акту про право власності на земельну ділянку від 29.04.2010 року, виданого на ім'я ОСОБА_4, квартира АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці площею 0,0477 га кадастровий номер 1410136600:00:014:0198.
З Державного акту про право власності на земельну ділянку від 14.03.2003р., виданого на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 розташована на земельній ділянці площею 0,0488га кадастровий номер 1410136600:00:014:0029.
Склад нерухомого майна визначено даними технічної інвентаризації проведеної Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.
Згідно даних технічної інвентаризації від 08.08.2012р. житловий будинок АДРЕСА_1 складається з:
АДРЕСА_1 - приміщення в житловому будинку літ.А-1, а саме: 1-1 коридор площею 11,4 кв.м., 1-2 підсобне 10,9 кв.м., 1-3 коридор площею 6,0 кв.м., 1-4 кухня площею 6,9 кв.м., 1-5 кладова площею 0,4 кв.м., 1-6 санвузол площею 4,9 кв.м., 1-7 житлова кімната площею 8,7 кв.м., 1-8 житлова кімната площею 16,1 кв.м., 1-9 житлова кімната площею 12,3 кв.м., 1-10 санвузол площею 2,8кв.м., загальною площею 80,4 кв.м., житловою площею 37,1 кв.м.; огородження №1, №2; замощення III;
АДРЕСА_2 - приміщення в житловому будинку літ.А-1, а саме: I тамбур площею 5,2 кв.м., 2-1 коридор площею 1,7 кв.м., 2-2 кладова площею 1,5 кв.м., 2-3 веранда площею 7,7 кв.м., 2-4 коридор площею 5,5 кв.м., 2-5 кухня площею 7,1 кв.м., кладова 2-6 площею 0,4 кв.м., 2-7 санвузол площею 4,6 кв.м., 2-8 житлова кімната площею 8,6 кв.м., 2-9 житлова кімната площею 16,7 кв.м., 2-10 житлова кімната площею 12,9 кв.м., загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м.; літня кухня літ.Б; сарай літ.К; огородження №3, №6; замощення I, II.
Ухвалою від 04.10.2013 року у справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання про технічну можливість виділення в натурі ОСОБА_1 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2.
Згідно висновку експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_13 за №42/24 від 20.03.2014 р.:
1. Виділ в натурі 50/100 часток (АДРЕСА_2) із спільної часткової власності, що належить ОСОБА_1, можливий. Варіант виділу в натурі 50/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2:
- частина житлового будинку літ.А-1 площею 55,8 кв.м. (приміщення 4 площею 5,5 кв.м., приміщення 5 площею 7,1 кв.м., приміщення 6 площею 0,4 кв.м., приміщення 7 площею 4,6 кв.м., приміщення 8 площею 8,6 кв.м., приміщення 9 площею 16,7 кв.м., приміщення 10 площею 12,9 кв.м.);
- прибудова літ.а2 площею 10,9 кв.м. (в т.ч. приміщення 1 площею 1,7 кв.м., приміщення 2, площею 1,5 кв.м., приміщення 3 площею 7,7 кв.м.);
- прибудова літ.а5 площею 5,2 кв.м. (в т.ч. приміщення I площею 5,2 кв.м.);
- споруда літ.а6;
- літня кухня літ.Б;
- сарай літ.К;
- замощення I,II;
- гараж літ.Д;
- огородження №3, №6.
2. Для здійснення виділу в натурі АДРЕСА_2 відсутня необхідність виконувати будь-які переобладнання, так як фактично об'єкт дослідження є окремою самостійною частиною.
З огляду на висновок судової будівельно-технічної експертизи , виділ у натурі частки із спільного майна позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог технічно можливий, не суперечить будівельним нормам.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що право співвласника ОСОБА_1 на виділ в натурі частки у праві спільної часткової власності підлягає судовому захисту.
Суд критично оцінює посилання позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про не перебування будинку АДРЕСА_1 у спільній частковій власності, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 355 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст.356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Аналогічні положення містять ст.112 ЦК УРСР, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про власність», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з правовстановлюючих документів сторін, зокрема із договору купівлі-продажу від 13.02.1991р.,Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) №0210 від 14.10.1993р., Свідоцтва про право на спадщину за закономвід 13.11.1998р., Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2013р., сторонам на праві власності належить один об'єкт нерухомості - будинок АДРЕСА_1. Також правовстановлюючими документами визначені частки у праві власності (арифметичне вираження частки в цілому об'єкті).
Обставини щодо перебування будинку АДРЕСА_1 у спільній частковій власності сторін встановлено також судовими рішеннями, які набули законної сили: Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.12.2011р. у справі 22ц-11049/11; Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. у справі №2а/0570/1949/2012;Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012р. у справі №2а/0570/1949/2012; Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012р., у справі №2а/0570/1949/2012; Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21.03.2013р. у справі 22ц-775-2592-2013.
Таким чином, посилання позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки у праві спільної власності підлягають задоволенню у повному обсязі.
При розподілі судових витрат суд виходить із положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України та присуджує з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 у розмірі: судовий збір - 1195,43 грн., витрати на оплату судової експертизи - 1058,40 грн., всього 2 253,83 грн.
На підставі вищевикладеного Керуючись ст.ст. 3, 8,10, 11, 15,16,57,58,59,60,61,79,84,88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки у праві спільної часткової власності - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в натурі 50/100 часток із житлового будинку АДРЕСА_1 у складі:
приміщення в житловому будинку літ.А-1, а саме:
I тамбур (нежитлове приміщення загальною площею 5,2 кв.м.),
2-1 коридор (нежиле приміщення загальною площею 1,7 кв.м.),
2-2 кладова (нежиле приміщення загальною площею 1,5 кв.м.),
2-3 веранда (нежиле приміщення загальною площею 7,7 кв.м.),
2-4 коридор (нежиле приміщення загальною площею 5,5 кв.м.),
2-5 кухня (нежиле приміщення загальною площею 7,1 кв.м.),
2-6 кладова (нежиле приміщення загальною площею 0,4 кв.м.),
2-7 санвузол (нежиле приміщення загальною площею 4,6 кв.м.),
2-8 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 8,6 кв.м.),
2-9 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 16,7 кв.м.),
2-10 житлова кімната (жиле приміщення житловою площею 12,9 кв.м.),
Всього: загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м.
- літня кухня літ.Б;
- сарай літ.К;
- огородження №3, №6;
- замощення I, II, припинивши право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Стягнути ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) понесені нею судові витрати: витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 1195 гривень 43 копійок та витрати, пов'язані з проведенням будівельно-технічної експертизи у розмірі 1058 гривні 40 копійок, на загальну суму 2 253 гривні 83 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.
25.06.2014