ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 910/10560/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.

суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "БК Моноліт Мегабуд"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.11.2013 р.

у справі№ 910/10560/13 господарського суду міста Києва

за позовом ТОВ "БК Моноліт Мегабуд"

доДержавної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова" Національної академії медичних наук України (надалі - Інститут)

провідшкодування збитків 170 844,22 грн. та розірвання договору

за участю представників:

від позивача- Королевич Ю.П., дов. від 07.03.2014 р.

від відповідача- Воронін В.М., дов. від 18.03.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Інституту та просило суд стягнути з останнього збитки за Договором № МІ 1-1 від 14.05.2012 р. про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Інституті в розмірі 170 844,22 грн. та розірвати вказаний договір.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. (головуючий суддя Грєхова О.А., судді: Сташків Р.Б., Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2012 р. між Інститутом, як замовником, та ТОВ "БК Моноліт Мегабуд", як виконавцем, укладено договір про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника забезпечити розробку проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України відповідно до кошторису (який є невід'ємною частиною цього договору), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Розділом 3 Договору передбачено, що ціна договору становить 497 855,40 грн., що включає в себе компенсацію всіх можливих витрат виконавця, розробки проектно-кошторисної документації (включаючи вартість презентаційних матеріалів, витрат, пов'язаних із розробкою макету, одержанням різних погоджень, звітів і дозволів від державних служб і організацій, необхідних для виконання виконавцем робіт за договором, а також залучення державних служб і послуг спеціалізованих організацій в процесі виконання робіт за Договором).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що роботи мали розпочатись в червні 2012 року і закінчитись в серпні 2012 року. Замовник погоджує з виконавцем обсяги робіт та затверджує графік виконання робіт (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору замовник зобов'язаний до початку виконання виконавцем робіт надати завдання на проектування та медичне завдання на обсяги робіт, передбачені документацією конкурсних торгів; надати копію державного акту на право постійного користування землею; надати дійсне викопіювання кадастрового плану м. 1:2000 (згідно умов документації).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання обов'язків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору не передбачено продовження строку дії даного договору у разі відсутності заперечень, а отже, договір про закупівлю розробки проектно-кошторисної документації на будівництво радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України від 14.06.2012 р. припинив свою дію 31.12.2012 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, нормами ж чинного законодавства України передбачено можливість розірвання лише чинного правочину.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Аналогічні положення містить ч. 5 ст. 188 ГК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови в задоволенні позову про розірвання Договору, оскільки такий припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, до часу звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до п. 6.4.5 Договору виконавець має право на відшкодування завданих йому збитків відповідно до чинного законодавства та договору.

Згідно з п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У відповідності зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 614 ЦК України визначено вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Згідно з п. 6.1 Договору замовник зобов'язаний до початку виконання виконавцем робіт надати завдання на проектування та медичне завдання на обсяги робіт, передбачені документацією конкурсних торгів.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що комплект вихідної документації - завдання на проектування та медичне завдання на обсяги робіт було фактично отримано позивачем, про що свідчать документи надані самим позивачем на виконання договору укладеного між сторонами, а саме: договір № 312ТУ на підготовку та оформлення технічних умов на проектування електромереж зовнішнього освітлення від 29.08.2012 р., договір № 37 від 08.08.2012 р. на виконання інженерно-геологічних робіт для проекту будівництва радіологічного корпусу в Національному інституті, договір № 2318 на виконання проектної документації від 29.05.2012 р. на виконання технологічного розділу проекту (стадія "проект") на будівництво радіологічного корпусу Національного інституту, договір №79 на виконання проектних робіт від 19.06.2012 р. на виконання архітектурно-будівельного розділу на будівництво радіологічного корпусу Національного інституту, договір № 372/МР-12 від 18.09.2012 р. на виконання містобудівного радіологічного корпусу в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова. Крім зазначених договорів в матеріалах справи наявні акти до них, з огляду на що суди обґрунтовано дійшли висновків, що позивачем було передано виконавцям всю необхідну документацію до вказаних договорів, необхідної для виконання основного договору, укладеного між сторонами.

Також, суди попередніх інстанцій вірно підкреслили, що листи від 24.05.2012 р. вих. № 46 та від 28.05.2012 р. вих. № 48 з проханням надати необхідні вихідні дані для виконання договору до суті спору не відносяться, оскільки датовані раніше, ніж укладений спірний договір, а отже не можуть вказувати, в тому числі, на бездіяльність замовника.

Крім того, судами встановлено, що Договором передбачені певні умови щодо порядку здійснення оплати, а саме відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2 і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

До рахунку, згідно з п. 4.2 Договору, додаються акт здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

У відповідності з п. 6.1.5 Договору замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Результати робіт, відповідно до п. 11.1.2 Договору, передаються замовникові по мірі готовності, але не пізніше терміну виконання проектних робіт, встановлених календарним планом, та оформлюються підписанням сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за кожним окремим етапом.

Виконавець (позивач) зобов'язаний, зокрема згідно з п. 6.3.13 Договору, надавати замовнику до 27 числа кожного місяця акти щодо робіт, виконаних за поточний місяць та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 для оплати виконаних робіт.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні акти здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як виконавець, не виконав свої зобов'язання за договором не з вини замовника, позивачем не доведено належним чином наявність протиправної поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначене, господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні заявлених ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" позовних вимог про відшкодування збитків 170 844,22 грн. та розірвання договору.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" касаційної скарги слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "БК Моноліт Мегабуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. у справі № 910/10560/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков