Головуючий суду 1 інстанції - Темнікова А. О.

Доповідач - Максюта І. О.

Справа № 436/708/14-ц

Провадження № 22ц/782/1841/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого судді Максюти І.О.,

суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»

на ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луанська від 13 березня 2014 року

у справі за поданням державного виконавця Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Кравченко М.Ю. про надання дозволу на примусове входження до жилого будинку,

в с т а н о в и л а:

13.03.2014р. державний виконавець Кам'янобрідського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Кравченко М.Ю. звернувся з поданням до суду про примусове проникнення до об»єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту майна боржника ОСОБА_3, посилаючись на те, що на виконанні у Кам»янобрідському ВДВС Луганського МУЮ знаходиться виконавче провадження № 28355741 від 26.08.2011р. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1394, виданого Дніпропетровським районним судом м.Дніпропетровська 04.07.2011р. про стягнення боргу з ОСОБА_3 у розмірі 27 748.90 гривень. Боржник зареєстрований за заначеною адресою, має у приватній власності 1/3 частку квартири, у якій зареєстрований. З метою проведення виконавчих дій державний виконавець неодноразово виходив за місцем проживання боржника, однак останній двері квартири не відчинив, що свідчить про створення ним перешкод для виконання судового рішення.

Ухвалою Кам»янобрідського районного суду м.Луганська від 13 березня 2014р. у задоволенні вимоги, викладеної у поданні, відмовлено за необгрунтованістю.

З цим судовим рішенням не погодилася заінтересована особа - ПАТ КБ «Приватбанк», яким, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подана апеляційна скарга. У скарзі апелянт зазначає, що боржник відмовляється від добровільного виконання рішення суду, ним не сплачено жодної копійки та відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, чотири акти, складені державним виконавцем, підтверджують те, що державний виконавець не може потрапити до житла боржника. А суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання, не надав належної оцінки обставинам справи. Просить скасувати ухвалу та прийняти нову про задоволення подання державного виконавця.

Вислухавши пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, вислухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість скарги.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд виходив з того, що державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови, згідно тексту подання, були надіслані учасникам виконавчого провадження до відома, однак будь-яких доказів щодо фактичного надіслання та отримання боржником вказаної постанови та його обізнаності про відкриття виконавчого провадження, суду не надано. Також суду не надано доказів, що боржник був повідомлений про день, місце та час проведення виконавчих дій. Крім того, державним виконавцем не надано доказів, що було вжито заходів щодо першочергового задоволення вимог стягувача за рахунок коштів боржника (заробітної плати або коштів, наявних на рахунках у фінансових установах). Жоден із актів, складених державним виконавцем, доданих до подання, не оформлений належним чином та не містить підписів понятих. Суд дійшов висновку, що саме по собі невиконання боржником зобов»язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання обов»язків, покладених на нього судовим рішенням.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають у повній мірі нормам матеріального та процесуального права.

Порядок розгляду питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи регулюєється ст. 376 ЦПК України і це є процесуальним питанням, пов»язаним з виконанням судового рішення у цивільній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .

Обов'язки і права державних виконавців передбачені ст. 11 Зазначеного закону в силу ч. 1 якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд вірно дійшов висновку про те, що задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника залежить від дотримання державним виконавцем процедури виконання судового рішення, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а тому висновки суду першої інстанції про відсутність доказів щодо обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, направлених на виконання рішення суду, які повинен був виконати державний виконавець до подачі цього подання і які безспірно свідчили б про ухилення боржника від виконання рішення суду виключають можливість задоволення зазначеного клопотання.

Ці висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає, що питання по суті судом вирішене правильно, що дає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін ухвали суду. І ця ухвала апеляційного суду не позбавляє права на повторне звернення до суду з приводу примусового проникнення до житла боржника у разі навності безперечних доказів про ухилення боржника від виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керючись ст.ст. 307,312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Ухвалу Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: