Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1538/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А. В.

Доповідач Савченко С. О.

УХВАЛА

Іменем України

01.07.2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді: Савченко С.О.,

суддів: Белінської І.М., Суржика М.М.

при секретареві: Гончар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2014 року в справі за її позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним, укладеного між нею та відповідачем і посвідченого нотаріально 25 червня 2008 року.

Зазначала, що договір уклала під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок психологічного тиску на неї з боку відповідача. Після смерті чоловіка в 2004 році вона тяжко хворіла, не мала можливості вирішити незначні побутові проблеми, а тому зверталась за допомогою до відповідача, яка спочатку їй допомагала, а потім вмовила її подарувати квартиру. Не маючи іншого вибору, вона квартиру подарувала, хоч за інших обставин такий правочин не вчинила б.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема посилається на те, що судом не враховані всі обставини справи, надані докази судом невірно оцінені, відповідач брала на себе зобов'язання надавати їй матеріальну та фізичну допомогу, а договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Вважає, що пропустила строк позовної давності з поважної причини, оскільки вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів та суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка та її представник, доводи апеляційної скарги підтримали, позивачка пояснила, що вона потребувала допомоги в побуті, відповідачка шляхом обману змусила її укласти договір дарування, який можливо вона не підписувала. ЇЇ представник підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача доводів апеляційної скарги не визнала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав

За вимогами ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 719 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини є оспорюваним.

Положеннями ч.1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину, тобто для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжкі наслідки та вкрай невигідні умови вчинення правочину.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно позивач ОСОБА_2 є людиною похилого віку. На праві власності їй належала квартира АДРЕСА_1, в якій вона зареєстрована та проживає.

25 червня 2008 року укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, тобто за умовами договору дарувальник ОСОБА_2 передала у власність обдарованій ОСОБА_3 безоплатно зазначену квартиру. Сторони оцінили дар в 7312 грн., договір підписаний особисто дарувальником і обдарованою та нотаріально посвідчений у приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за № 1311 (а.с.7-8).

Дії приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 позивач не оскаржувала.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в заявленому нею позові ОСОБА_2 зазначала, що вчинила договір дарування під впливом тяжкої для неї обставини через похилий вік, самотність та незадовільний стан здоров'я і на вкрай невигідних умовах, оскільки безкоштовно передала єдине своє житло відповідачеві. В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснювала, що вона діяла під впливом помилки і взагалі не підписувала договір дарування, відповідач її обманула та допомоги їй не надає.

Однак договір дарування належить до безоплатних правочинів і за його умовами обдарований не має перед дарувальником будь-яких зобов'язань майнового або немайнового характеру, а тому не можна вважати, що договір укладений на вкрай невигідних умовах. Судом першої інстанції правильно враховано, що матеріали справи не містять жодного доказу у підтвердження того, що на момент укладання договору дарування позивач мала незадовільний стан здоров'я, в чому полягав психологічний вплив з боку відповідача та які саме тяжкі обставини змусили позивача подарувати квартиру.

Посилання позивача на помилку та обман в момент укладання договору не може братись судом до уваги. Зазначені обставини вже були предметом розгляду в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування спірної квартири недійсним в 2013 році (а.с.33-34), а відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позову є вірним. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: