Провадження по справі № 2/260/1091/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Бескровної О.Л.
при секретарі: Гладкій Г.В.,
за участю позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки домоволодіння об»єктом права спільної власності і визнання права власності на частину домоволодіння, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання частки домоволодіння об»єктом права спільної власності і визнання права власності на частину домоволодіння, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне. Починаючи з 1988 року вона, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2. На той час вони поєднали наявні у них кошти і купили 46/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. 16 березня 1988 року, яке складалося з трьох жилих будинків. Зокрема у їх власність перейшов жилий будинок літ. А-1, жилою площею 41,1 кв.м., правочин вони оформили договором купівлі-продажу 16 березня 1988 року від імені відповідача. Згодом, 30 травня 1988 року зазначений договір зареєстрували в КП БТІ м.Донецька. Після придбання нерухомого майна вони почали постійно у ньому мешкати, а 22 березня 1990 року зареєстрували шлюб. Разом з тим, у березні 2014 року вона припинила шлюбні відносини з ОСОБА_2 і з огляду на вказані обставини виникло питання щодо розподілу набутого майна. Посилаючись на вимоги ст. 128 ЦК УССР (ред.. 1963р.), та ст.ст. 357, 392 ЦК України просила суд визнати 46/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 1988 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомою державною нотаріальною конторою за реєстровим 31-559, зареєстрованого 30 травня 1988 року в БТІ м.Донецька і записаного в реєстрову книгу №22д/к-123, в постійне користування за яким перейшов жилий будинок А-1 жилою площею 41,1 кв.м., об»єктом права загальної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1. Також визначити частки у праві загальної власності на 46/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 у користуванні якого знаходиться жилий будинок А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м., визнавши за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частини жилого дому АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними прибудовами, а у власність відповідача залишити 23/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними побудовами.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні тим, що викладені в обґрунтуванні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у ній докази, дійшов наступних висновків.
Сторони починаючи з 1988 року до дня реєстрації шлюбу, а саме 22 березня 1990 року проживали однією родиною, мали взаємні права і обов»язки.
16 березня 1988 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу 46/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, за яким у його користування перейшов жилий будинок літ.А-1 жилою площею 41,1 кв.м. Договір посвідчений державним нотаріусом Сьомою донецькою державною нотаріальною конторою, за реєстровим номером 1 - 559, зареєстрований в БТІ м.Донецька і записаний в реєстрову кригу за №22д/к-123 (а.с. 5-6)
Зазначене нерухоме майно було придбано на сумісні кошти сторін, про що свідчить розписка, видана ОСОБА_2 (а.с. 15), та власні пояснення відповідача.
Після здійснення правочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати у спірному будинку, що підтверджено записом у домовій книзі про зареєстрованих осіб (а.с. 5-6)
Правовий режим вказаного майна, а саме право спільної сумісної власності, сторонами не оспорюється, відповідач не заперечує, що спірна 46/100 частина жилого будинку АДРЕСА_1, є об»єктом права загальної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1, оскільки вони за сумісні кошти придбали вказану нерухомість.
Оскільки вказані правовідносини виникли до набрання чинності Цивільного Кодексу України в редакції 2003р., суд вважає за необхідне при розгляді справи застосувати положення Цивільного Кодексу в редакції 1963 року, що відповідає вимогам п.4 Перехідних положень Цивільного Кодексу України.
Так, відповідно до ч.І ст. 128 ЦК УССР (в ред.. 1963р.), право власності (право оперативного правління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, суд вважає, що право спільної сумісної власності на спірне майно сторони набули з дня здійснення ОСОБА_2 правочину з купівлі спірного майна, а саме 16 березня 1988 року, тому вимоги позивача щодо визнання 46/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, правом загальної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Жилий будинок АДРЕСА_1 складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176.3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними прибудовами, що встановлено з технічного паспорту, виготовленого станом на 25.05.2011 року (а.с.7-11)
Відповідно до ч.2 ст. 357 ЦК України (в редакції 2003р.), якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З урахуванням вказаних вище вимог закону, а також обставин справи, зокрема те, що у судовому засіданні сторони дійшли згоди щодо розподілу спірного майна у рівних частках, суд вважає за можливе визначити ці частки своїм рішенням та визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частини жилого дому АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними прибудовами, залишивши у власність відповідача 23/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м.. жила 115 кв.м. з надвірними побудовами.
Таким чином суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки домоволодіння об»єктом права спільної власності і визнання права власності на частину домоволодіння.
На підставі ч.1 ст. 128 ЦК УССР (в ред.. 1963р.), ч.2 ст. 357, ст. 392 ЦК України (в редакції 2003р.), керуючись ст. ст. 10, 11. 209, 212, 214-215, 256 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки домоволодіння об»єктом права спільної власності і визнання права власності на частину домоволодіння, задовольнити.
Визнати 46/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, придбані ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу від 16 березня 1988 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомою державною нотаріальною конторою за реєстровим 31-559, зареєстрованого 30 травня 1988 року в БТІ м.Донецька і записаного в реєстрову книгу №22д/к-123, в постійне користування за яким перейшов жилий будинок А-1 жилою площею 41,1 кв.м. - об»єктом права загальної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1.
Визначити частки у праві загальної власності на 46/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 у користуванні якого знаходиться жилий будинок А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м., визнавши за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частини жилого дому АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м., загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними прибудовами, а у власність ОСОБА_2 залишити 23/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, що складається з жилих будинків А-1 загальною площею 69,9 кв.м., жилою 41,1 кв.м.; Б-1 загальною площею 73,9 кв.м., жилою 51,9 кв.м.; В-1 загальною площею 32,5 кв.м., жилою 22,0 кв.м.. загалом по домоволодінню загальна площа 176,3 кв.м., жила 115 кв.м. з надвірними побудовами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: