У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

судів - Ковальчук Н.М., Григоренко М.П.,

секретаря судового засідання Демчук Ю.Ю.,

за участю

представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6 на рішення Кузнецовського міського суду від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між собою та визнання права спільної сумісної власності і виділення в приватну власність ? частки квартири.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 17 березня 2014 року в позові ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав визнання спільного проживання із спадкодавцем з початку 2002 року, а своє рішення побудував на припущеннях та неможливості свідків ствердити ці факти з підстав спливу значного проміжку часу від тих подій, що досліджуються. Доводить, що дані висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що були встановлені у судовому засіданні. Вважає, що допитані свідки підтвердили ті обставини позовних вимог, що стосуються терміну спільного проживання як подружжя, а отже придбання спірної квартири у цей період, що є спільною сумісною власністю. Наполягає на тому, що нею внесені кошти на придбання квартири як від заробітку та і від продажу квартири та гаража, що перейшли у спадок, а також власних коштів спадкодавця та позики, яка спільно повернута нею та спадкодавцем в період спільного проживання, що підтверджується довідками про їх доходи. Суд не дав оцінки та залишив поза увагою покази свідків позивача, а прийняв до уваги лише покази відповідачів чим порушив принцип змагальності процесу. З урахуванням викладеного просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідачів вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вважає рішення суду обґрунтованим та законним, яке підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відхиленню. Вважає, що позивачка не довела факт спільного проживання як одна сім'я із спадкодавцем в період придбання спірної квартири, а тому не має права висувати вимоги щодо визнання за нею права власності на ? частку.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що власник спірної квартири, він же спадкодавець ОСОБА_8 розірвав шлюб із ОСОБА_9 на підставі рішення Кузнецовського міського суду від 19 листопада 2001 року, про що 14 лютого 2002 року здійснена реєстрація в органах РАЦСу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 червня 2002 року ОСОБА_8 придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_1, в якій одноособово прописаний до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом (а.с.16).

8 березня 2005 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб із позивачкою у справі ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у судовому засіданні позивачкою не надано належних доказів щодо спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем до придбання спірної квартири та придбання цього майна внаслідок спільної праці або внесення позивачкою значних коштів на придбання квартири.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про власність", що діяла в період часу на якій посилається позивачка, визначається, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Посилання позивачки у апеляційній скарзі на внесення коштів на придбання спірної квартири від продажу належної їй частині житлового будинку та гаража не підтверджується належними та допустими доказами, як то договорів купівлі-продажу тощо, а отримання позички, для придбання квартири, спільно із спадкодавцем не доведено наявністю відповідного договору. Надання довідок про заробітну плату позивачки та спадкодавця свідчать лише про значну перевагу в її розмірі ОСОБА_8, але не свідчить про ведення спільного бюджету до реєстрації шлюбу.

У відповідності до роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верхового Суду України №20 від 22 грудня 1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначено, що сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу, а й майно, придбане внаслідок спільної сумісної праці сім'ї, або майно придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності.

Позивачка не прописана за місцем розташування спірної квартири, а значиться прописаною в квартирі за АДРЕСА_2, що належить їй на праві приватної власності.

Доводами апеляційної скарги не доведено ведення позивачкою та спадкодавцем спільного бюджету, що властиво для сім'ї, в період до укладення шлюбу, а саме до 8 березня 2005 року, а отже посилання на понесення спільних коштів для придбання спірної квартири не заслуговують на увагу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,323-325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Ю.М. Рожин

Судді: Н.М. Ковальчук

М.П. Григоренко