20.06.2014

255/3745/14-к

ВИРОК

Іменем України

20 червня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

при секретарі Черніковій Ю.О.,

за участю прокурора Романенка В.О.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Гірне м. Харцизька Донецької області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 27.12.2007 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік;

2) 18.06.2012 року Пролетарським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт;

3) 08.01.2013 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 389, ст.ст. 71, 72 КК України до 3 місяців 20 діб арешту, звільнений 26.04.2013 року з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2014 року близько 12-00 години ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні супермаркету «Обжора» по бул. Пушкіна, 25, в м. Донецьку, діючи умисно, повторно, з корисливих намірів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадання чужого майна, що належить ТОВ «ДОНУКРТОРГ», підійшов до торгівельної вітрини, де знаходилась лікеро-горілчана продукція, звідки таємно викрав одну пляшку коньяку «Remy Martin XO» ємністю 0,7 л вартістю 1232,10 гривень, яку поклав під надягнену на нього куртку. Після цього, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_2 попрямував до виходу з приміщення супермаркету «Обжора», тим самим намагаючись втекти з місця скоєння злочину, тобто виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення таємного викрадення чужого майна до кінця. Однак перед виходом з приміщення супермаркету «Обжора» ОСОБА_2 був затриманий охоронцем супермаркету ОСОБА_3, тим самим злочин не було закінчено з причин, не залежних від волі обвинуваченого.

Крім того, 23.03.2014 року в період часу з 08-30 години до 09-00 години ОСОБА_2 знаходився у гуртожитку в АДРЕСА_2, в якому проживав у знімній кімнаті АДРЕСА_2. Увійшовши до кімнати АДРЕСА_3, де проживали малознайомі йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5, побачив на стільці біля ліжка мобільний телефон «Nokia C-2» в корпусі чорно-сріблястого кольору, імей: НОМЕР_1, імей: НОМЕР_2, з двома сім-картками операторів «МТС» НОМЕР_3 та «Київстар» НОМЕР_4 та навушники під нього. Після цього ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих намірів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадання чужого майна, що належить ОСОБА_4, таємно викрав вищевказаний мобільний телефон та навушники, поклав їх до правого бокового карману куртки, в яку був одягнений. Утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_2 вийшов з кімнати АДРЕСА_3, вимкнув телефон та розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 796,38 гривень згідно висновку експерта № 321 від 28.03.2014 року.

В суді обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повною мірою та показав, що 10.03.2014 року у передобідній час він зайшов до магазину «Обжора» по бул. Пушкіна в м. Донецьку, роздивлявся вітрини з алкоголем. Побачив коньяк вартістю більше 1000 гривень, вирішив, що цей коньяк йому підходить та вирішив викрасти його. Взяв пляшку, сховав у внутрішній карман своєї куртки та попрямував до виходу, однак охоронець зупинив його, виявив крадіжку та викликав міліцію.

22.03.2014 року ввечері він вживав спиртні напої зі своїми сусідами по гуртожитку, де він в той час мешкав, на АДРЕСА_2. Він мешкав в кімнаті АДРЕСА_3, а сусіди ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з якими він вживав спиртне, в кімнаті АДРЕСА_2, де вони всі й знаходилися. Вранці 23.03.2014 року він прокинувся та зрозумів, що залишив у сусідів свої речі, пішов до їх кімнати. Там побачив, що ОСОБА_5 спить, ОСОБА_4 немає, а на стільці лежить мобільний телефон, марки він не пам'ятає, з навушниками. Він вирішив викрасти телефон і навушники, взяв їх, пішов до ринку та продав, а гроші витратив на власні потреби.

В скоєному щиро кається, просить суворо не карати його, він усвідомив свою вину. Коньяк ним повернений до магазину, питання щодо відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_4 за телефон вирішувала його сестра.

Виходячи з того, що обвинувачений вину визнав у повному обсязі, дав суду показання, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальних актах, за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, переконавшись у правильному розумінні учасниками процесу змісту обставин справи та наслідків недослідження всіх доказів по справі, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає за достатнє обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого доведена і його дії правильно кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

- за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують є покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_2 та сприяння ним розкриттю злочинів.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує те, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України віднесені до злочинів середньої тяжкості, обвинувачений раніше судимий, офіційно не працював на момент затримання, у скоєному розкаявся.

З урахуванням викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень є покарання у вигляді арешту.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат з обвинуваченого, суд керується вимогами п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 25.05.1998 року) «Про судову експертизу у кримінальних та цивільних справах», де зазначено, що оплата праці експертів та виплати державним науково-дослідним установам судових експертиз за проведення судових експертиз у кримінальних справах відбувається за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети з державного та місцевих бюджетів. Таким чином, з ОСОБА_2 не підлягає стягненню вартість проведення експертизи у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - у вигляді 3 (трьох) місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у вигляді 6 (шести) місяців арешту.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворими остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту з відбуванням покарання в арештному домі.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 24.03.2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2, обраний у вигляді тримання під вартою, вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Судові витрати у справі в сумі 196,56 гривень - віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.С. Салькова