Єдиний унікальний номер 232/2842/13-к

Номер провадження 11-кп/775/266/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Мозговенка В.В., Огурецького В.П.

секретаря Борлова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Кіровської виправної колонії № 33 УДПтС України в Донецькій області та спостережної комісії при Кіровській міській раді про умовно-дострокове звільнення засудженого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Воїнка Красноперекопського району АР Крим, громадянина України, судимого: 1) 8 вересня 1999 року Красноперекопським районним судом АР Крим за ч.2 ст.142,ст.43 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 23 листопада 2009 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ч.1 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, що до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Красноперекопського міського суду АР Крим ОСОБА_1 засуджено за ч.3 с.185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі. Призначене покарання ОСОБА_1 відбуває у Кіровській виправній колонії № 33 УДПтС України в Донецькій області, строк якого закінчується 13 вересня 2014 року.

Адміністрація Кіровської виправної колонії № 33 УДПтС України в Донецькій області в порядку ст.539 КПК України звернулася до суду першої інстанції з поданням, погодженим із спостережною комісією при Кіровській міській раді про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 на підставі ст.81 КК України. В обґрунтування свого подання орган, що відає відбуванням покарання, послався на ті обставини, що засуджений ОСОБА_1 в період відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно та чесно виконує покладені на нього обов'язки та вимоги адміністрації колонії, зразково поводиться, має заохочення та не має не погашених дисциплінарних стягнень.

Ухвалою Кіровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2013 року у задоволенні подання адміністрації Кіровської виправної колонії № 33 УДПтС України в Донецькій області та спостережної комісії при Кіровській міській раді було відмовлено.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як незаконну і необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання виправної колонії. Вказує, що висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи, судом не була дана належна оцінка обставинам, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, вважає, що суд першої інстанції мав всі підстави для задоволення подання виправної колонії.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали суду, засуджений ОСОБА_1 за час перебування в Миколаївському СІЗО УДПтСУ в Миколаївській області з 04 квітня 2011 року по 13 грудня 2011 року мав одне стягнення за зберігання заборонених предметів. З 14 грудня 2011 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в Кіровській виправній колонії № 33 УДПтСУ у Донецькій області, призначене йому судом покарання за вчинення тяжкого злочину, а саме за умисну крадіжку чужого майна, фактично відбув більше 2/3 строку покарання, за час перебування у КВК № 33 засуджений мав одне дисциплінарне стягнення за порушення режиму утримання та має два заохочення за примірну поведінку, сумлінне ставлення до праці та дотримання трудової дисципліни. З січня 2013 року по липень 2013 року працевлаштувався на складі ТНП на дільниці по сортуванню скляно-кришечної продукції, по розбору кабелів та сортуванню дозаторів без оплати праці на власних засадах, з березня 2013 року по липень 2013 року працював з оплатою праці. З липня 2013 року працевлаштований в якості днювального 11 відділення без оплати праці за власним бажанням на загальних підставах.

Відмовляючи в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, суд виходив з того, що останній хоча й має заохочення за сумлінне ставлення до праці і зразкову поведінку, але це є його безпосереднім обов'язком, відповідно до ст.107 КВК України. Крім того, судом було враховано дані щодо поведінки засудженого в цілому та по відношенню до праці, який майже два роки не виявляв наміру працювати та доводити своє виправлення, а навпаки неодноразово порушував режим утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності і лише після наближення строку, після фактичного відбування якого можливий розгляд питання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, виявив бажання брати участь на виробництві колонії, що, на думку суду, спростовує висновки подання про виправлення останнього.

Відповідно до ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що висновки адміністрації виправної колонії про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання є суто формальними. Разом з тим, сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення. Як встановлено та доведено судом при розгляді подання, що ОСОБА_1 хоча й не має дисциплінарних стягнень, але тривалий час не виявляв бажання працювати, що є його прямим обов'язком згідно ч.1 ст.118 КВК України, та в свою чергу свідчить про відсутність повного виправлення з боку останнього в контексті вимог ст.6 КВК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані щодо ОСОБА_1 матеріали та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

За таких обставин апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського міського суду Донецької області від 12 грудня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Кіровської виправної колонії № 33 УДПтС України в Донецькій області та спостережної комісії при Кіровській міській раді про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду Донецької області може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області